Перейти до вмісту

M7 (танк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Типсередній танк
Схема: відділення управління спереду, моторне ззаду
Історія виробництва
Виготовлена
кількість
7
Характеристики
Довжина5232 мм
Довжина ствола37,5
Ширина2845 мм
Висота2362 мм
Обслуга5

Калібр75-мм M3
Підвищення—8…+18
ПрицілM55, M4, M38

Бронясталева гомогенна
Лоб: верх: 38/50°, низ: 38/0°
Борт: верх: 32/0…50°, низ: 32/0°
Корма: верх: 25/0°, низ: 25/19°
Дах: 19
Днище: 13—25
Башта: лоб: 51/23°, маска гармати: 64/0°, борт: 38/21—24°, корма: 38/11°, дах: 19
Головне
озброєння
боєкомплект: 71
Другорядне
озброєння
2 × 7,62-мм M1919A4,
1 × 7,62-мм M1919A5
Двигунрадіальний,9 - циліндровий,карбюраторний,повітряного охолодження
350
Питома потужність13,0
Підвіскаблокується попарно, на вертикальних пружинах
421
тиск на ґрунт: 0,75
Дорожній просвіт400
Швидкістьшосе: 48 км/год
Прохідністьпідйом: 30
стінка: 0,6
рів: 2,0
брід: 0,9

M7 (танк) у Вікісховищі

M7 (англ. Medium Tank M7) — середній танк США часів Другої світової війни. Спочатку проектувався з 1941 року як легкий танк, заміна для застарілого M3 «Стюарт». Проект повинен був нести таке саме озброєння 75-мм гарматою як M4 Sherman, зберігаючи легку масу і маневреність M3 Stuart. Однак, під час розробки вага прототипу була більша ніж стандарт армії США та привела до перекласифікації його в середній танк в серпні 1942 року. Танк був запущений в передсерійне виробництво восени 1942 року, але випробування випущених машин показали, що по всіх параметрах, окрім швидкості і габаритів, вони поступаються танку M4 «Шерман». Це призвело до зупинки виробництва після випуску всього 7 екземплярів.

Бронювання М7 було значно менше броні ніж в M4 Sherman, що не компенсувалось більшою вогневою потужністю, і давало лише незначну перевагу в максимальній швидкості. З цих причин, а також тому, що М4 вже пройшов бойові випробування в повному обсязі, виробництво М7 було скасовано незабаром після завершення випробувань.

Виробництво

[ред. | ред. код]

Пропоновані модифікації

[ред. | ред. код]
  • T7 — Зварний корпус, п'яти-швидкісна гідромеханічна коробка передач, підвіска на спіральних пружинах.
  • T7E1 — Клепаний корпус, лита башта, гідродинамічна передача.
  • T7E2 — Змінений корпус, двигун "Райт R-975", гідродинамічна передача, озброєння британською 57-мм гарматою Ordnance QF 6-pounder Mark III.
  • T7E3 — Зварні корпус і башта, два дизельні двигуни Геркулес DRXBS, автоматична коробка передач.
  • T7E4 — Зварні корпус і башта, два двигуни Cadillac.
  • T7E5 — переозброєний 75-мм гарматою M3 T7E2. Стандартизований як M7 середній танк.

Випробування

[ред. | ред. код]

Випробування показали, що маса танка, більше ніж передбачалося і може сягнути 28 до 29 тонн що було не прийнятно. Це призвело до зниження продуктивності і виробництво було зупинено до тих пір, поки можна було б виправити. Аналіз проблеми показав, що це було виправлено недоліки. Було виготовлено шість випробних, полегшених танків. Модифіковані машини були зараховані до M7E2s в деяких документах. Тестування показало, модифіковані танки мали поліпшену продуктивність, але тільки на низьких швидкостях, і за показниками поступались середньому танку M4A3. Окрім 6 модифікованих машин, ще 7 були прийняті як M7 середні в результаті чого загально було виготовлено до 13 танків. Таким чином, серійно було виготовлено лише 7 танків.[1]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Hunnicutt, Richard P. (1992). Stuart: A History of the American Light Tank. Presidio Press. с. 199-212. ISBN 0891414622. Процитовано 29 жовтня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Zaloga (2003), p. 5. M24 Chaffee Light Tank 1943—1985 (New Vanguard). Osprey Publishing
  • Hunnicutt, Richard P. (1992). Stuart: A History of the American Light Tank. Presidio Press. pp. 199–212