Перейти до вмісту

Прощання (фільм, 1981)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Прощання
рос. Прощание
Жанрдрама
Режисер Елем Климов
Лариса Шепітько
Сценарист Герман Клімов
Рудольф Тюрин
Лариса Шепітько
На основіFarewell to Matyorad
У головних
ролях
Стефанія Станюта
Лев Дуров
Олексій Петренко
Леонід Крюк
Юрій Катін-Ярцев
Оператор Олексій Родіонов
Юрій Схиртладзе
Сергій Тараскин
Композитор В'ячеслав Артемов
Альфред Шнітке
Художник Віктор Петров
Кінокомпанія"Мосфільм"
Тривалість107 хв
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1981
IMDbID 0086149
Див. також: Прощання (фільм)

«Прощання» (рос. «Прощание») — радянський двосерійний фільм 1981 року за мотивами повісті «Прощання з Матьорою» Валентина Распутіна. Задуманий і розпочатий Ларисою Шепітько, фільм був знятий після її трагічної загибелі її чоловіком, кінорежисером Елемом Климовим. Він же змінив назву: «Прощання з Матьорою» стало просто «Прощанням».

Фільм присвячений останнім дням існування Матьори — острівного села, яке планувалося до затоплення при будівництві ГЕС. У фільмі показано трагедію жителів села, змушених спалювати свої будинки й назавжди залишити рідні могили під водою.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Село Матьора, розташоване на острові на річці Ангара, буде затоплене водами водосховища. Жителі села давно попереджені про те, що їм належить переселитися в нове селище, проте старі тягнуть до останнього. Керувати переїздом призначений Павло Пінігин, який робить це з важким серцем, оскільки сам прожив в селі майже все життя. Його начальник Воронцов сумнівів не відчуває, він знає, що все робиться заради високої мети: гряде будівництво нової ГЕС і нових міст навколо неї.

На острів прибуває бригада, яка зрізає хрести з могил, рубає високі дерева, підпалює спорожнілі будинки, щоб підготувати село до затоплення. Знищення знайомого їм з дитинства середовища жахає старожилів. Один із символів Матьори — величезне вікове дерево, яке бригада кілька разів намагається знищити — спочатку спиляти, потім звалити бульдозером, потім спалити. Однак і обвуглене воно підноситься над островом, як і раніше.

Головна героїня, Дар'я, мати Пінігина, сподівається, що їй вдасться перевезти з острова могили батьків. Вона просить про це онука, який приїжджає допомогти з переїздом. Однак той сідає на бульдозер, щоб повалити то обвуглене дерево, але, розуміючи, що батько і бабуся не схвалюють його дій, їде.

У село приїжджають косарі, щоб допомогти скосити нескошену траву. Однак приходять дощі, до того ж терміни затоплення скорочені. Косарі їдуть, а до вересня з острова вивезли і всіх дітей. Поступово переїжджають і мешканці, спалюючи за собою свої будинки. На острові залишається бригада, яка підготовлює до затоплення, і кілька бабусь, подруг Дар'ї, а також дідусь Богодул і маленький Коляня.

В останній день перед запланованим від'їздом Дар'я йде на могилу батьків, потім чисто миє весь будинок, білить піч, прикрашає світлицю квітами. Вона виходить з речами з будинку і дивиться, як його спалюють. Потім вона і все решта збираються в останньому сараї, що залишився.

Вночі в селищі на березі Воронцов приходить до Пінігина і запитує, чому не перевезені люди, які залишилися: завтра на острів прибуде комісія. Пінігин з Воронцовим і колишнім жителем села Петрухою на світанку їдуть на катері на острів. Кругом густий туман, в якому вони не можуть знайти острів. Вони кричать, Воронцов запалює факел, але Матьора немов уже пішла під воду.

Останній кадр фільму — вікове дерево Матьори, яке стоїть не обвуглене, а покрите зеленим листям. Воно живе, незалежно від того, що сталося з Матьорою.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Прощання на сайті IMDb (англ.)