Катін-Ярцев Юрій Васильович

Катін-Ярцев Юрій Васильович
Катин-Ярцев Юрий Васильевич
Народився	23 липня 1921(1921-07-23) Москва, Російська СФРР
Помер	18 березня 1994(1994-03-18) (72 роки) Москва, Росія
Поховання	Вірменське кладовище (Москва)
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, театральний педагог
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1950)
Заклад	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з 1950
Діти	Michael Katin-Yartsevd
IMDb	nm0441305
Нагороди та премії

Юрій Васильович Катін-Ярцев (рос. Юрий Васильевич Катин-Ярцев; 23 липня 1921, Москва, Російська РФСР — 18 березня 1994, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1978). Народний артист РРФСР (1989).

Життєпис

Народився в сім'ї представників стародавнього дворянського роду Катіних-Ярцевих — дворян Рязанської губернії.

В 1939 вступив до театрального училища ім. Щукіна, того ж року був призваний до армії.

Учасник німецько-радянської війни. Нагороджений орденом «Червона зірка», медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною».

В 1950 закінчив училище і став актором Московського театру на Малій Бронній, в якому працював до кінця життя. Одночасно зайнявся викладацькою роботою в рідному училищі. Вважався кращим викладачем кафедри акторської майстерності, серед учнів: Наталя Гундарєва, Костянтин Райкін, Юрій Богатирьов, Наталія Варлей, Веніамін Смехов, Леонід Ярмольник, Євгенія Симонова і багато інщих.

З 1954 року почав зніматися в кіно, зігравши невелику роль у фільмі Володимира Басова «Школа мужності». На початку 1970-х років зіграв Пуришкевича в історичній драмі «Агонія», астронома в телесеріалі «Сімнадцять миттєвостей весни» і кілька інших ролей. Здобув популярність після зйомок у казці «Пригоди Буратіно», де зіграв Джузеппе-Сизого носа. Яскравою виявилась також роль слуги барона Мюнхгаузена Томаса в телефільмі «Той самий Мюнхгаузен».

Знявся в ряді українських картин.

Пішов з життя 18 березня 1994 року. Похований в Москві на Вірменському кладовищі.

Фільмографія

Озвучування:

• «Півень і боярин» (1986, мультфільм)

Ролі в кіно:

• «Школа мужності» (1954)
• «Пароль не потрібен» (1967)
• «Інтервенція» (1968, мосьє Золотницький, заслужений «ведмежатник»)
• «Слідство ведуть ЗнаТоКі» («Чорний маклер». Справа N1) (1971)
• «Молоді» (1971, аптекар)
• «Хвилина мовчання» (1971, Сидоров)
• «Будденброки» (1972, фільм-спектакль; Йоганн Будденброк-старший)
• «Мармуровий будинок» (1972)
• «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, астроном)
• «Мегре і стара дама» (1974, фільм-спектакль; доктор Жоллі)
• «Агонія» (1975, Пуришкевич)
• «Діаманти для диктатури пролетаріату» (1975, Крутов)
• «Це ми не проходили» (1975)
• «Пригоди Буратіно» (1975, Джузеппе)
• «Про що не дізнаються трибуни» (1975, Микола Миколайович, вчитель)
• «Шагренева шкіра» (1975, фільм-спектакль; Порріке)
• «Чарівне коло» (1976)
• «Місто з ранку до опівночі» (1976, лікар; Одеська кіностудія)
• «Мартін Іден» (1976, фільм-спектакль; бібліотекар)
• «Ну, публіка!» (1976, фільм-спектакль; професор Пушков)
• «Луньов сьогодні і завтра» (1977, фільм-спектакль; Пецка)
• «Смішні люди!» (1977)
• «Фантазії Веснухіна» (1977, Одеська кіностудія)
• «Людина, якій щастило» (1978, професор)
• «Баламут» (1978, Терещенко)
• «Вітер мандрів» (1978)
• «Йшов собака по роялю» (1978, професор Чиж)
• «Капітанська дочка» (1978, фільм-спектакль; Іван Гнатович)
• «Місяць довгих днів» (1978, фільм-спектакль; Лев Іванович Некрасов)
• «Той самий Мюнхгаузен» (1979, Томас)
• «Рідна справа» (1979)
• «Троє в одному човні, як не рахувати собаки» (1979, 3-й гренадер)
• «Лють» (1979, фільм-спектакль; Потапич)
• «Двадцять шість днів із життя Достоєвського» (1980)
• «Канікули Кроша» (1980)
• «Крах операції „Терор“» (1980, Павло Васильович)
• «Непроханий друг» (1980, професор Вєдєнєєв)
• «Петровка, 38» (1980, Григорій Іванович)
• «Художник з Шервудському лісу» (1980, фільм-спектакль)
• «Лінія життя» (1981)
• «Хто заплатить за удачу» (1980, картковий шулер)
• «Всім — спасибі!..» (1981, Микола Іванович)
• «На Гранатових островах» (1981, Дейв)
• «Прощання» (1981, Богодул)
• «Очікування» (1981, Яша, фотограф; Одеська кіностудія)
• «Проданий сміх» (1981, пан Рикерт)
• «Тропініни» (1981, Микола Васильович Махрюта)
• «Державний кордон. Східний кордон» (1982, Фомичов)
• «Забуті речі» (1982, Юрій Крум)
• «Нікколо Паганіні» (1982, Урбіно; СРСР—Болгарія)
• «Надія і опора» (1982, Анатолій Петрович)
• «Срібне ревю» (1982, дідусь Олени)
• «Мати Марія» (1982, князь)
• «Тут твій фронт» (1983, дід Матвій)
• «Вам телеграма...» (1983, Лобачевський)
• «Климко» (1983, Федір Демидович Сноп, майстер училища; кіностудія імені О. Довженка)
• «Чорний замок Ольшанський» (1983, Мультан)
• «Блискучий світ» (1984, доктор Стівві)
• «Людина-невидимка» (1984, господар чарівної крамниці)
• «Сонце в кишені» (1984, старий у селі)
• «Говорить Москва» (1985, Йосип Ілліч)
• «Дайте нам чоловіків!» (1985, Одеська кіностудія; професор)
• «Багратіон» (1985, Суворов)
• «Перша зустріч, остання зустріч» (1987)
• «Візит до Мінотавра» (1987, т/ф, Трубіцин Микола Геогійович, скрипаль — вчитель Білаша)
• «Приморський бульвар» (1988, т/ф, фотограф; Одеська кіностудія)
• «Нехай я помру, господи...» (1988, Зяма)
• «Блакитна троянда» (1988, Проценко; Укртелефільм)
• «Здоров'я бажаю! або Скажений дембель» (1990, генерал)
• «Яма» (1990, сторож на кладовищі)
• «Санітарна зона» (1990, пекар Якимич)
• «Гангстери в океані» (1992, слуга у філіппінців)
• (рос.)«Налётъ» (1993, Одеська кіностудія)
• «Пістолет з глушником» (1993, генерал)
• «Повернення „Броненосця“» (1997) та ін.

Пам'ять

• 2002 — Пам'яті актора присвячена передача в російському документальному телециклі (рос.)«Чтобы помнили»: (рос.)«Юрий Катин-Ярцев» (фільм 87).

Посилання

• Юрий Катин-Ярцев [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]
• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/1906/works/ [Архівовано 15 травня 2017 у Wayback Machine.]