Качин (штат)
Качин | |||||
---|---|---|---|---|---|
бірм. ကချင်ပြည်နယ် | |||||
| |||||
Адм. центр | М'їчина | ||||
Країна | М'янма | ||||
Регіон | Північний | ||||
| |||||
Районів | 18 | ||||
Населення | |||||
- повне | 1 689 654 | ||||
- густота | 19 | ||||
Площа | |||||
- повна | 89 041 км² | ||||
Висота | |||||
- максимальна | 5881 м (Кхакаборазі) | ||||
- мінімальна | 275 м | ||||
Часовий пояс | UTC+6:30 | ||||
Дата заснування | 1948 | ||||
Вебсайт | kachinstate.gov.mm | ||||
Код ISO 3166-2 | MM-11 | ||||
| |||||
|
Штат Качин (Jingphaw Mungdan) — найпівнічніший штат (національний округ) М'янми. Межує з Китаєм, бірманським штатом Шан і округом (областю) Сікайн і з Індією. Знаходиться між широтами 23° 27' і 28° 25' пн.ш., і довготами 96° 0' і 98° 44' східної довготи Адміністративний центр — місто М'їчина. Значним є також місто Бхамо.
Населення — 1 509 351 мешканець.
Щільність населення — 16,95 чол./км².
В Качині знаходиться найвища гора М'янми Хкакаборазі висотою 5881 м,[1] належить до південного краю Гімалаїв. В Качині знаходиться і найбільше озеро М'янми — Індоджі.
12 лютого 1947 року уряд Бірми на чолі з Аун Саном досяг Панлонзької угоди з народами територій Шан, Качин і Чин, за якими визначалася повна автономія. В 1948 році була утворена держава Качин на основі округів британської Бірми Бхамо і М'їчина, до яких приєднувався великий північний округ Путао. Проведено було розмежування з шанами і бірманцями. Північний кордон з Китаєм не був визначений, і в 1960-ті роки китайці заявили, що весь штат є китайською територією, посилаючись на історичні зв'язки і видобуток нефриту в XVIII столітті.
Спочатку Качинські війська відігравали важливу роль у формуваннях генерала Не Віна. Але після перевороту 1962 року качини створили свою Армію Незалежності Качину (KIA) під керівництвом Організації Незалежності Качину (KIO). Фактично з середини 1960-х років аж до 1994 року Качин був незалежний по всій території окрім великих міст і залізничного коридору. Економіка країни трималася на контрабандній торгівлі, торгівлі нефритом з Китаєм і виробництві наркотиків — опіуму та марихуани. В 1994 році урядові війська змогли в результаті атаки відбити у KIO родовище нефриту. Після цього було підписано мирну угоду, що дозволяє KIO контролювати більшу частину території штату під егідою бірманських військових. Незважаючи на припинення вогню, деякі угруповання з KIO і KIA не визнали мирної угоди, і ситуація залишилася нестабільною.
Зараз партія KIO вирішила сприяти центральному уряду і брати участь у виборах, вважаючи це кращою альтернативою, ніж нескінченна війна.
Штат Качин ділиться на 18 районів:[2]
- Бхамо (Bhamo)
- Чипуї (Chipwi)
- Пхакан (Hpakan)
- Інянгіянг (Injangyang)
- Конглангпху (Kawnglanghpu)
- Мачанбо (Machanbaw)
- Мансі (Mansi)
- Мотаунг (Motaung)
- Могньїн (Mohnyin)
- Момаук (Momauk)
- М'їчина (Myitkyina)
- Ногмунг (Nogmung)
- Путао (Puta-O)
- Швегу (Shwegu)
- Схумпаябум (Sumprabum)
- Танаї (Tanai)
- Тсоло (Tsawlaw)
- Ваїнгмо (Waingmaw)
Більшість з півтора мільйона населення складають качини, яких називають також цзінпо. Всього в штаті є 13 етнічних груп, у тому числі — бірманці, раванг, лису, цзайва, лаші, мару, яйвін, лонгво і шани. За офіційною статистикою буддисти складають 57,8 %, християни — 36,4 %. Основною мовою є качинська, писемність якої базується на латинському алфавіті[3].
Жителі штату зайняті переважно сільським господарством (вирощування рису, цукрової тростини). Ведеться видобуток золота і нефриту.
- ↑ Атлас світу. Роскартография, 2010. ISBN 978-5-85120-295-7
- ↑ Myanmar States / Divisions and Townships (PDF). Myanmar Information Management Unit. December 2007. Архів оригіналу (PDF) за 3 Грудня 2010. Процитовано 28 Березня 2022.
- ↑ [1] [недоступне посилання]