Перейти до вмісту

Neverwinter Nights 2

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Neverwinter Nights 2
РозробникObsidian Entertainment
ВидавецьAtari
Дистриб'юторSteam і Good Old Games[1]
Жанр(и)рольова відеогра
Платформа Microsoft Windows
 OS X
Дата випуску
31 жовтня 2006
  • Microsoft Windows
    NA — 31 жовтня 2006
    EU — 3 листопада 2006
    AU — 16 листопада 2006
    Mac OS X
    26 лютого 2006
Режим гри однокористувацький
 багатокористувацький
Творці
ПродюсерРаян Ручинскі
Керівник(и)Кріс Авеллон
Ігродизайнер(и)Джош Сойєр
Феррет Бодуен
Програміст(и)Кріс Джонс
Франк Ковальковські
Художник(и)Трамел Ісаак
Композитор(и)Дейв Фрейзер
Ніл Голдберг
Технічні деталі
РушійElectron engine
Носійкомпакт-диск, цифрова дистрибуція і цифрове завантаження[d]
Neverwinter Nights[d]
Попередня граNeverwinter Nights
Офіційний сайт

Neverwinter Nights 2 — рольова відеогра від третьої особи, розроблена студією Obsidian та видана Atari. Гра є сиквелом Neverwinter Nights від BioWare, заснованій на фентезійній настільній рольвій грі Dungeons & Dragons. У Neverwinter Nights 2 використовується адаптація правил Dungeons & Dragons редакції 3.5.

Розробка Neverwinter Nights 2 розпочалася в липні 2004 року. Це продовження, як і його попередник, було розроблено за допомогою «Aurora Engine». Набір інструментів рушія був включений у фінальну версію, для використання гравцями у створенні власних пригод. У грі також був присутній мережевий кооперативний режим аж до грудня 2012 року, коли офіційну багатокористувацьку підтримку було призупинено. У відповідь спільнота Neverwinter Nights 2 розробила кілька ініціатив, за допомогою яких гравці можуть продовжувати грати онлайн.

Відгуки як ігровоЇ спільноти, так і професійних критиків на Neverwinter Nights 2 були загалом позитивними. Рецензенти були задоволені змінами, внесеними в першу гру серії, особливо щодо сюжетної лінії та управління персонажами. У 2006 році гра отримала нагороду GameSpot за найкращу історію. Однак не варто забувати і про недоліки, основними з яких була наявність численних технічних проблем на релізі. Для гри було випущено два офіційних доповнення та один набір пригод: Mask of the Betrayer у 2007 році, Storm of Zehir у 2008 році та Mysteries of Westgate у 2009 році.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]
Ігровий інтерфейс під час битви з боссом: партія протагоніста, міні-мапа, діалогове вікно та доступні навички

У Neverwinter Nights 2 використовується вид від третьої особи з точки зору зверху вниз, де гравець керує протагоністом і його/її командою союзників. Оскільки це рольова відеогра, заснована на наборі правил Dungeons & Dragons 3.5 редакціЇ, створення протагоніста включає вибір статі, зовнішності, раси та класу, а потім призначення очок навичок[2]. Шістнадцять рас і дванадцять доступних класів, а також сімнадцять заблокованих на початку гри, престижкласів. Neverwinter Nights 2 використовує систему d20, представлену в Dungeons & Dragons, де кидок кубика використовується для визначення ймовірності та ефективності кожної дії, включаючи атаки та рятівні кидки (англ. Saving throw). Одномоментно група може складатися максимум з п'яти персонажів включаючи протагоніста. Гравець може безпосередньо керувати членами партії або вони можуть діяти відповідно з заздалегідь відданими наказами[3]. Дія гри розгортається в сетингу кампанії Забутих Королівств[4]. Гравець може досліджувати різні райони Фаеруну, включно з його містами, лісами та підземеллями, виконуючи квести і заробляючи очки досвіду та внутрішньоігрову валюту та предмети. Уся група співпрацює під час бою, а поведінка персонажів визначається їхнім класом і здібностями[5]. Отримавши певну кількість досвіду, персонажі підвищують свій рівень, що дозволяє їм отримати нові здібності та вміння. Персонажі можуть отримати доступ до престижкласів, — більш спеціалізованих версій базових класів, виконавши певні вимоги. Персонажі можуть використовувати відповідну до своЇх класів зброю, броню чи одяг, що відповідно змінює їх зовнішній вигляд. По ходу гри персонаж гравця отримує фортецю, яку можна використовувати як базу для операцій. Спочатку фортеця знаходиться в занедбаному стані і має бути відремонтована за внутрішньоігрову валюту. Покращення фортеці може давати прибуток і посилювати захист від ворогів. Для роботи в фортеці гравець має наймати NPC (торговці, охоронці і т.д) та займатися розподілом ресурсів[5].

До вимкнення онлайн-компонента (див. Розробку нижче), у кампанію Neverwinter Nights 2 можна було грати з іншими гравцями, але лише з початку сюжетної кампаніЇ. Для кооперативного режиму правила можна було змінити, наприклад, дезактивувати дружній вогонь. Щоб грати онлайн, був потрібен обліковий запис спільноти BioWare. Гравці могли завантажувати та грати в онлайн модулі, створені за допомогою набору інструментів Electron, який входив до версії гри для Windows.

Синопсис

[ред. | ред. код]

Події Neverwinter Nights 2 розгортаються в місті Невервінтер (Neverwinter) і його околицях, на узбережжі Мечів (Sword Coast) на Фаеруні. Дія першої частини гри розгортається в невеликому селищі Вест-Харбор (West Harbor) на узбережжі Мечів, яке атакують істоти із зовнішніх світів Гітіянкі. Протагоніст повинен буде дізнатися причини цього нападу. Рухаючись далі по сюжету, він дізнається, що метою гітіянкі є уламки Срібного меча, єдиної зброї, якою можна перемогти стародавнього вартового Іллефарна (Illefarn), відомого як «Король Тіней» («King of Shadows»)[6]. І після поразки гітянкі, саме Король Тіней може знищити Невервінтер і увесь світ. У грі можливі два варіанти фіналу.

Під час кампанії протагоніст має можливість зустріти персонажів, які можуть долучитися до його/ЇЇ групи, щоб допомогти. Кожен соратник має свої індивідуальні історію, мотивацію та моральний компас. Персонажі мають власну думку на основні сюжетні вибори гравця і можуть як схвалювати, так і засуджувати ті чи інші вчинки. Протягом усього сюжету гравець має розмовляти зі своїми товаришами по зброї і інколи виконувати їх персональні квести, підвищуючи тим самим свій вплив на них. Якщо у певні моменти сюжету вплив протагоніста на сопартійця буде недостатнім, він може покинути героя, чи навіть атакувати його.

Сюжет

Відбивши перший напад гітіянкі, герой отримує від свого прийомного батька Дегуна (Daeghun) наказ — знайти захований ним загадковий срібний уламок (єдина річ, заради якої варто було нападати на село) і віднести його до міста Невервінтер. Там на нього чекає інша проблема — через таємничу смерть кількох дворян влада обмежила для сторонніх вхід у район Чорного Озера (Black Lake), де живуть чарівники. Брат Дегуна Дункан (Duncan) радить герою для отримання перепустки вступити до лав міської варти або приєднатися до місцевих бандитів. Після виконання (залежно від обраного шляху) ряду завдань, як у самому Невервінтері, так і далеко від міста, протагоністу нарешті вдається поговорити з мудрецем Алданоном (Aldanon). Він каже, що ці уламки (яких у героя вже кілька) — від стародавнього меча, яким користувався відомий у Невервінтері чаклун Аммон Джерро (Ammon Jerro). Герой вирушає на пошуки останнього з нащадків чаклуна — Шандри Джерро (Shandra Jerro). Але тут йому доведеться знову зіткнутися з загоном, які також шукають її.

Герою не вдається вирушити разом із Шандрою на пошуки її діда — лусканці звинувачують його у вбивстві всіх мешканців прикордонного села. Чарівник Сенд, — один із сопартійців, пропонує герою присягнути на вірність одному з дворян Невервінтера (шляхетному чи пов'язаному із злочинцями) — тоді суд над ним пройде у місті. Після присяги герой (разом із Сендом, який вирішив стати його адвокатом) вирушає на пошуки доказів, які б могли довести його непричетність до цього злочину. Дізнавшись, що до трагедії причетні самі лусканці, протагоніст вирушає на суд. Однак, незалежно від його результату, сторона, що програла, вимагатиме закінчити справу поєдинком. Незабаром після суду з'ясується, що посли Лускана самі були обдурені — маг Чорний Гаріус (Black Garius), скориставшись метушнею, зміг захопити занедбану Фортецю на перехресті. Лорд Нашер (Lord Nasher) наказує герою взяти участь у визволенні замку. Штурм напівзруйнованих укріплень проходить швидко, проте захопити Гаріуса не вдається — він та його помічники вмирають під час магічного ритуалу. Від звільненого Алданона герой дізнається, що Гаріус таки викликав стародавнього Короля Тіней. Колись це був чарівний вартовий імперії Іллефарн, але через помилку одного мага, він став використовувати сили світу Тіней і перетворився із захисника на винищувача. Створюючи вартового, чарівники Іллефарна передбачили ритуал для його знищення, але самі не встигли його провести. Для підготовки до цього ритуалу, герой мав відвідати кілька стародавніх статуй. Проте статую, розташовану біля Західної Гавані, слуги Короля Тіней, що прокинувся, на той час знищили. Разом із населенням усього села. Герой вирушає на пошуки Аммона Джерро, якому колись уже вдалося зупинити Короля Тіней. Щоб відкрити шлях до його притулку, Шандра своєю кров'ю звільняє демонів від клятви. Однак, перш ніж будь-хто встигає втрутитися, охоплений гнівом Аммон вбиває її.

Лорд Нашер призначає героя Лицарем-капітаном Фортеці на Перехресті (Crossroads Keep), проте церемонію перериває напад орд нежиті. Після того, як ворога таки вдається відігнати, лорд Нашер доручає герою підготувати фортецю до оборони і знайти спосіб знищення слуг Короля Тіней. Від посланців Лускана герой дізнається, що нежиттю командує Гаріус зі своїми помічниками, і отримує список їхніх істинних імен, прочитання яких позбавить їх невразливості. Також протагоністу вдається відновити старий союз із гномами та залучити ящерів, яких Тінь вигнала з рідних болот. До того ж герой зумів зібрати достатню кількість уламків, щоб відновити Срібний меч, здатний знищити Короля Тіней. У битві з ордами Короля Тіней, армія Невервінтера зазнала поразки і відступила до Фортеці на Перехресті. Герой із загонами своїх солдатів контратаками намагається стримувати просування ворога, знищуючи кількох Пожирачів, потім захищає саму фортецю від нежиті, що лізе на стіни. Смертоносна Тінь не дозволяє живим дійти до руїн Іллефарна, проте чарівники Невервінтера знайшли спосіб відкрити прямий портал у підземний притулок Короля Тіней, де на героя чекає ще одна зустріч з Гаріусом. Персонажі в групі зі злим світоглядом отримають пропозицію перейти на бік Темряви. Разом із Гаріусом проти героя боротиметься від одного до п'яти колишніх товаришів. Перемігши їх і Гаріуса і зустрівши самого Короля Тіней, герой може сам перейти на бік зла і поодинці або разом з Бішопом (один із сопартійців) перебити всіх інших, на чому гра закінчується. У іншому випадку доведеться перемогти Короля Тіней, але його загибель викличе обвалення стелі печери. Тіло героя не знайдуть, як і не повідомлять про долю супутників.

Розробка

[ред. | ред. код]
процес створення модів на офіційному рушії «Electron engine»

Neverwinter Nights 2 було неофіційно анонсовано 1 квітня 2004 року, коли Atari оголосила список кількох ігор у стадії розробки. Компанія офіційно анонсувала гру 4 серпня 2004 року. Obsidian Entertainment займалася розробкою гри, а BioWare, як розробник першоЇ Neverwinter Nights, запропонувала Obsidian підтримку. Дві компанії схожим чином співпрацювали над Star Wars: Knights of the Old Republic II, сиквелом гри BioWare, розробленим Obsidian. Спільний генеральний директор BioWare Рей Музика сказав: «Neverwinter Nights залишається однією з найважливіших ігор, які коли-небудь створювали BioWare. Ми, звичайно, плануємо продовжувати брати участь у створенні та розробці Neverwinter Nights 2». Obsidian найняли кількох ігрових дизайнерів з вже неіснуючої на той час Black Isle Studios, яка розробляла інші рольові відеоігри Dungeons & Dragons, такі як Planescape: Torment, Icewind Dale та Baldur's Gate[7]. Розробка Neverwinter Nights 2 почалася в липні 2004 року. У команді були Даррен Монаган, продюсер кількох ігор Icewind Dale і Baldur's Gate: Dark Alliance; Марк Голмс, арт-директор перших Neverwinter Nights і Кріс Авеллон, провідний дизайнер Planescape: Torment і Star Wars: Knights of the Old Republic II[8].

BioWare надала свій ігровий рушій «Aurora Engine» з Neverwinter Nights для продовження. Однією з причин використовувати Aurora, а не створювати новий рушій з нуля, був набір інструментів — в Obsidian хотіли, щоб гравці й надалі могли створювати контент для гри, що було неможливо з новим рушієм[9]. Крім того Obsidian планувала повністю переробити Aurora[10]. Розробники хотіли покращити візуальні ефекти першої гри за допомогою таких доповнень, як краще освітлення та текстури, що вимагало значних змін у коді[11]. Модернізований рушій отримав назву Electron. Electron був розроблений для можливості використання DirectX, щоб зробити його сумісним для потенційного випуску на Xbox 360, але Obsidian врешті-решт відмовився від цих планів з фінансових причин. Набір інструментів, який використовувався для створення гри, також був оновлений і включав кілька доповнень, таких як настроюваний інтерфейс і новий формат діалогів[12] — подібні до майстрів у Microsoft Word і Excel[13]. Як і Neverwinter Nights, набір інструментів був включений у релізну версію для використання гравцями[14].

Obsidian черпали натхнення у таких старих комп'ютерних рольових іграх, як Fallout та Ultima. Генеральний директор Obsidian Фергус Уркхарт сказав: «Ми думали про багато старих рольових ігор, і у нас таке відчуття, що з сучасними рольовими іграми щось було втрачено». Він порівняв Neverwinter Nights 2 із Baldur's Gate II, заявивши, що хотів розширити місто Невервінтер, як це було зроблено у Baldur's Gate II з його сетингом. «Ми шукаємо, як зробити Невервінтер справді інтригуючим місцем, і зробити його місцем, звідки ти ідеш і куди повертаєшся, звідки йдеш і знову повертаєшся, і зробити його справжнім центром гри», — сказав Уркхарт[15]. Історія гри, хоч і обертається навколо міста Невервінтер, не буде пов'язана з Neverwinter Nights[16]. Замість того, щоб починати гру як потужний, важливий персонаж, гравці починали б Neverwinter Nights 2 як ніхто. Obsidian хотів реалізму в грі та конкретних наслідків для дій гравця. Історія буде зосереджена на персонажі гравця, який повинен буде поступово заслужити повагу лорда Нашера та міста Невервінтер.

«На початку гри головний герой зіткнеться із поважною персоною, і його проігнорують, як і будь-який інший шмат лайна з ногами. Сильні просто не помічають слабших за себе. Саме така філософія обіцяє більш цілісну історію.» — Ден Адамс, IGN[14]

Obsidian переробили формат взаємодії в грі, щоб бути більше схожими на Star Wars: Knights of the Old Republic II. Подібно до доповнення Neverwinter Nights Hordes of the Underdark, гравець міг залучити більше ніж одного члена групи. Кожним персонажем можна було керувати безпосередньо, але члени групи також могли б прийти на допомогу гравцеві, навіть якщо вони не контролювалися, наприклад, попросити розбійника, взламати замкнену скриню[17]. Персонажі мали різні характери та власні плани, але персонаж гравця міг впливати на них[18]. За певних обставин персонажі могли покинути групу назавжди. Інші зміни порівняно з першою грою включають додавання престижкласів і більше екзотичних рас.

У 2012 році GameSpy, компанія, яка надавала мультиплеєрну підтримку гри, викупила Glu Mobile. Після покупки Glu Mobile підняла комісію, що стягується з видавців за надання онлайн-сервісів для їхніх ігор[19]. Потім нові власники закрили ряд онлайн-сервісів для різних ігор[20], включаючи Neverwinter Nights 2[21]. GameSpy стверджував, що розробники дозволили припинити дію своїх контрактів і, надавши безкоштовні послуги протягом деякого часу, більше не бажають продовжувати.

Реліз

[ред. | ред. код]

Neverwinter Nights 2 була готова 17 жовтня 2006 року і була випущена 31 жовтня в США, 3 листопада в Європі та 16 листопада в Австралії[22]. Набір інструментів Electron та ексклюзивні предмети були доступні для споживачів, які придбали гру по передзамовленню через GameStop або Best Buy. Крім стандартної версії Atari також випустила спеціальне видання. «Limited Edition» для США і Австралії містило кілька фізичних предметів, як-от тканинну карту із зображенням узбережжя Мечів, а також внутрішньоігрові переваги. Європейське спеціальне видання було розділено на дві окремі коробки, які отримали назву «Lawful Good Limited Edition» і «Chaotic Evil Limited Edition», що є посиланням на концепцію світоглядів у Dungeons & Dragons. Кожна коробка містила колекційні предмети, доступні у версіях для США і Австралії, а також копії оригінальної Neverwinter Nights та її доповнень, а також пробний код для Dungeons & Dragons Online: Stormreach[23].

Atari ліцензувала рушій Aspyr Media для позробки порту Neverwinter Nights 2 на Apple Macintosh. Початкове оголошення вказувало дату випуску в грудні 2007 року, але порт не був готовий до лютого 2008 року. Він включав повну версію Neverwinter Nights 2, за винятком набору інструментів для модінгу[24]. У березні 2008 року компанія Atari оголосила, що частина її комп'ютерних ігор, у тому числі Neverwinter Nights 2 і її перше розширення, Mask of the Betrayer, будуть доступні через Steam. У травні 2008 року також було опубліковано пакет «Gold Edition», що містить копії Neverwinter Nights 2 і Mask of the Betrayer. «Platinum Edition», що містить оригінальну гру та обидва пакети доповнення, було випущено на платформі Steam 27 грудня 2010 року[25]. З травня 2013 року Neverwinter Nights 2 більше не продається через Steam. Повне видання, що містить оригінальну гру та три пакети доповнень (Mask of the Betrayer, Storm of Zehir, Mysteries of Westgate), було випущено на GOG 24 січня 2013 року.

Доповнення

[ред. | ред. код]
Докладніше: Neverwinter Nights 2: Mask of the Betrayer, Neverwinter Nights 2: Storm of Zehir та Neverwinter Nights 2: Mysteries of Westgate

До відеоігри Neverwinter Nights 2 було випущено три доповнення:

  • Mask of the Betrayer — перше доповнення до гри, яке було анонсоване у квітні 2007 видавцем Atari та розробником Obsidian Entertainment.[26] Реліз відбувся 28 вересня 2007 в Європі, 9 жовтня в США та 1 листопада в Австралії.[27] Історія розпочинається майже відразу після закінчення Neverwinter Nights 2.[28] У доповнення входять кілька нових варіантів розвитку персонажа, включаючи додаткові раси та престижкласи. На релізі доповнення отримало схвальні відгуки критиків.
  • Storm of Zehir — друге доповнення до гри, яке було анонсоване у червні 2008.[29] Реліз відбувся 18 листопада 2008 в США, 21 листопада в Європі та 11 грудня в Австралії. Незважаючи на те, що випущено було після введення набору правил 4ї редакції D&D, доповнення використовувало 3.5 редакцію, як і його попередники. Розширення показало ігровий процес, подібний до попередньої серії відеоігор D&D Baldur's Gate та Icewind Dale, і отримало змішані відгуки.
  • Mysteries of Westgate — третє та фінальне доповнення до гри, яке було анонсоване у жовтні 2007. Первинно Atari поставило дату випуску на осінь 2007, проте на практиці гра вийшла аж 29 квітня 2009.[30] Atari назвали його «пакетом пригод», порівнюючи з преміум-модулями Neverwinter Nights. Доповнення було розроблене канадською Ossian Studios.

Оцінки та відгуки

[ред. | ред. код]

Прийняття Neverwinter Nights 2 було загалом позитивним[38]. Проєкт посів 6 місце в списку передзамовлень на Amazon за тиждень до випуску і був бестселером кілька тижнів після цього.

Хоча деякі рецензенти вважали Neverwinter Nights 2 кращим за свого попередника, Neverwinter Nights, продовження отримало нижчі загальні оцінки рецензій. Багато хто вважав сюжетну лінію однією з сильних сторін гри та покращенням у порівнянні з Neverwinter Nights. GameSpy заявив, що однокористувацька кампанія була «гідна своєї блискучої родословної»[3], а рецензент Game Informer сказав, що «цей тайтл легко перевершує оригінальну кампанію Neverwinter Nights завдяки значно кращій історії та персонажам»[34]. Інший рецензент оголосив її «однією з найкраще написаних ігор в історії»[39].

Та деякі рецензенти були менш задоволені, австралійський PALGN назвав історію «досить передбачуваною та шаблонною»[40]. Джонатан Паркін з Personal Computer World писав: «Діалог є ключовим компонентом… але ті, хто віддає перевагу боям, можуть вважати це нудним після гри протягом кількох мільярдів годин»[41]. Так само сприйняття графіки Neverwinter Nights 2 було неоднозначним. Деякі рецензенти називали візуальні ефекти «новою епохою»[42], але інші помічали технічні проблеми у їх відтворенні та продуктивності, особливо на слабких та середніх ПК[4]. У газеті Sydney Morning Herald сказано, що «деталізований 3D-механізм дозволяє відтворювати пишні пейзажі, надаючи вам більше відчуття дослідницької діяльності, коли ви мандруєте сільськими селами та каламутними болотами»[43]. Кілька коментарів щодо звуку та озвучення були позитивними, хоча один рецензент висловив розчарування тим, що деякі звукові ефекти, очевидно, були взяті з Neverwinter Nights. Конклін назвав камеру в грі «жахливою» і сказав, що в грі багато графічних збоїв[44].

Найбільш поширеною критикою гри були численні технічні збої[42][4]. Адам Даймонд з «Isthmus» написав: «Часто відбувалося що я мандрував підземеллям один, мої супутники розбіглися далеко позаду мене, залишаючи мене вразливим для нападу. Який сенс мати поплічників, якщо їх немає коли вони потрібні?». Деякі огляди порівнювали Neverwinter Nights 2 із Star Wars: Knights of the Old Republic II, попередньою грою Obsidian, яка отримала подібні скарги[40][44]. В одному огляді зазначено: «Час від запуску до завантаження досить довгий, тому будьте готові задуматись, чи гра вийшла з ладу чи завантажується»[32]. Obsidian досить швидко випустили патч, який виправив декілька помилок[45], але пізніші огляди все ж описували збої як серйозну проблему[4]. В огляді 1UP.com, написаному через два тижні після випуску гри, зазначено: «Сумна правда полягає в тому, що гра вийшла в досить безладному стані, і навіть після кількох патчів (на момент написання статті) найбільші проблеми залишаються»[4].

Версія Neverwinter Nights 2 для Mac була також сприйнята неоднозначно, і рецензенти скаржилися на відсутність інструментарію редактора та високі системні вимоги.

Модерська спільнота

Редактор Neverwinter Nights 2 та набір інструментів отримали широке визнання[44], а Deseret News назвали їх «шалено потужними та складними». Neverwinter Nights 2 не приваблювала таку активну модерську спільноту, як Neverwinter Nights, і PC Gamer пояснює це складністю Electron порівняно з набором інструментів Aurora у Neverwinter Nights. Найвідоміші модифікації Neverwinter Nights 2 включали ремейки Baldur's Gate[46], Icewind Dale[47] і RuneScape[48].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Neverwinter Nights 2 отримала нагороду GameSpot «Найкраща історія» за 2006 рік, обійшовши вибір спільноти, The Elder Scrolls IV: Oblivion.[37] Вона також була номінована на премію Golden Joystick Award як найкраща комп'ютерна гра 2006 року. Редакція Computer Games Magazine вручила Neverwinter Nights 2 нагороду за найкращий сценарій 2006 року, і вона посіла друге місце в їх списку 10 найкращих комп'ютерних ігор року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Good Old Games — 2008.
  2. ↑ а б Mueller, Greg (1 листопада 2006). Neverwinter Nights 2 Review. GameSpot (амер.). Процитовано 26 січня 2023.
  3. ↑ а б в Neverwinter Nights 2 Review. GameSpy. 7 листопада 2006.
  4. ↑ а б в г д Neverwinter Nights 2 Review. 1Up.com. 13 листопада 2006. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 7 листопада 2013.
  5. ↑ а б Onyett, Charles (3 листопада 2006). Neverwinter Nights 2 Review. IGN (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  6. ↑ Neverwinter Nights 2 Peek #3. IGN. 28 жовтня 2006.
  7. ↑ Gifford, Kevin (16 серпня 2004). Feargus Urquhart Interview. 1UP.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2015. Процитовано 27 січня 2023.
  8. ↑ Wilcox, Jon (5 квітня 2006). Neverwinter Nights 2 Q&A Feature. TVG (англ.). Архів оригіналу за 16 квітня 2009. Процитовано 27 січня 2023.
  9. ↑ Park, Andrew (17 серпня 2004). Neverwinter Nights 2 Early Details. GameSpot (амер.). Процитовано 26 січня 2023.
  10. ↑ Funky Zealot (19 сепня 2004). Interview with Obsidian's Feargus Urquhart. GamePro. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 27 січня 2023.
  11. ↑ Adams, Dan (14 листопада 2005). Neverwinter Nights 2 Preview (page 2). Архів оригіналу за 24 листопада 2005. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2005-11-24 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Adams, Dan (14 листопада 2005). Neverwinter Nights 2 Preview (page 3). Архів оригіналу за 24 листопада 2005. [Архівовано 2008-07-19 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Blewis, Tal (6 серпня 2004). Neverwinter Nights 2 First Details (page 4). Архів оригіналу за 9 серпня 2004. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б Neverwinter Nights 2 Preview. IGN. 14 листопада 2005. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 24 листопада 2005. [Архівовано 2007-03-16 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Blewis, Tal (6 серпня 2004). Neverwinter Nights 2 First Details. Архів оригіналу за 8 серпня 2004. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2011-06-13 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Aihoshi, Richard (20 грудня 2005). Neverwinter Nights 2 Interview, Part 1. IGN (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  17. ↑ Funky Zealot (19 серпня 2004). Interview with Obsidian's Feargus Urquhart (Page 2). GamePro. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 27 січня 2023.
  18. ↑ The Followers of Neverwinter. IGN. 21 вересня 2006. Архів оригіналу за 4 жовтня 2006. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2009-02-08 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Purchese, Robert (10 грудня 2012). Glu snips GameSpy from several old PC games. Eurogamer.net (брит.). Процитовано 26 січня 2023.
  20. ↑ Cook, Dave (10 грудня 2012). GameSpy server shut-downs: Rebellion head responds. VG247 (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  21. ↑ Savage, Phil (13 грудня 2012). GameSpy denies shutting online servers without warning. PC Gamer (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  22. ↑ Goldstein, Maarten (7 жовтня 2006). Neverwinter Nights 2 GONE GOLD. Shacknews (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  23. ↑ Neverwinter Nights 2 Special Editions. gameslave.co.uk (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  24. ↑ NEVERWINTER NIGHTS™ 2 NOW SHIPPING FOR MAC. Aspyr. 13 березня 2009. Архів оригіналу за 13 березня 2009. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2009-02-14 у Wayback Machine.]
  25. ↑ Новини — New Release - Neverwinter Nights 2: Platinum Edition. store.steampowered.com (укр.). Процитовано 26 січня 2023.
  26. ↑ Atari Announces Neverwinter Nights 2: Mask of the Betrayer. Gamasutra. 12 квітня 2007. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 7 листопада 2013.
  27. ↑ Neverwinter Nights 2: Mask of the Betrayer Release Information for PC. GameFAQs. Архів оригіналу за 17 березня 2009. Процитовано 12 березня 2009.
  28. ↑ Boyes, Emma (12 квітня 2007). Neverwinter Nights 2 expands. GameSpot. Процитовано 12 березня 2009.[недоступне посилання]
  29. ↑ Magrino, Tom (10 червня 2008). NWN2 Rides Storm of Zehir. GameSpot. Процитовано 12 березня 2009.[недоступне посилання]
  30. ↑ Atari Releases Neverwinter Nights(TM) 2 Adventure Pack. 4-Traders. 29 квітня 2009. Архів оригіналу за 23 червня 2015. Процитовано 6 листопада 2013.
  31. ↑ Gillen, Kieron (4 листопада 2006). Neverwinter Nights 2. Eurogamer.net (брит.). Процитовано 12 лютого 2023.
  32. ↑ а б Lafferty, Michael (27 листопада 2006). Neverwinter Nights 2 Review. GameZone. Архів оригіналу за 30 січня 2009. Процитовано 27 січня 2023.
  33. ↑ Green, Jeff (13 листопада 2006). REVIEW Neverwinter Nights 2. Архів оригіналу за 22 лютого 2015.
  34. ↑ а б BIESSENER, ADAM. CHOOSE YOUR OWN ADVENTURE. Game Informer. Архів оригіналу за 11 листопада 2007. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2007-11-11 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Video Game Reviews, Articles, Trailers and more - Metacritic. www.metacritic.com. Процитовано 12 лютого 2023.
  36. ↑ Neverwinter Nights 2. Metacritic (англ.). Процитовано 12 лютого 2023.
  37. ↑ а б Gamespot Staff (19 грудня 2006). Best and Worst of 2006. GameSpot (амер.). Процитовано 12 лютого 2023.
  38. ↑ Neverwinter Nights 2. Metacritic (англ.). Процитовано 26 січня 2023.
  39. ↑ Atkinson, Greg (2 листопада 2006). Neverwinter Nights 2 Review. Game Daily. Архів оригіналу за 17 серпня 2009. Процитовано 27 січня 2023.
  40. ↑ а б Neverwinter Nights 2 Review. PALGN. 23 грудня 2006. Архів оригіналу за 7 листопада 2013. Процитовано 24 січня 2009. [Архівовано 2009-01-24 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Parkyn, Jonathan (29 грудня 2006). Neverwinter Nights 2. Personal Computer World. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 27 січня 2023. [Архівовано 2014-10-30 у Wayback Machine.]
  42. ↑ а б Neverwinter Nights 2 Review. Game Daily. 2 листопада 2006. Архів оригіналу за 11 березня 2009. Процитовано 21 листопада 2007.
  43. ↑ Fish, Eliot (11 грудня 2006). Neverwinter Nights 2. The Sydney Morning Herald (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  44. ↑ а б в STORY SHINES IN NEVERWINTER NIGHTS 2. The Wisconsin State Journal. 12 листопада 2006. Архів оригіналу за 19 травня 2013. Процитовано 24 вересня 2015. [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.]
  45. ↑ Lopez, Miguel (31 жовтня 2006). GameSpy: Neverwinter Nights 2 - Page 2. GameSpy. Процитовано 27 січня 2023.
  46. ↑ Schreier, Jason (5 червня 2013). Holy Hell, This Guy Re-Created All Of Baldur's Gate In 3D. Kotaku (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
  47. ↑ GameBanshee. Gamebanshee. Процитовано 27 січня 2023.
  48. ↑ Messner, Steven (2 травня 2016). Meet the modders rebuilding Runescape in Neverwinter Nights 2. PC Gamer (англ.). Процитовано 27 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Neverwinter_Nights_2&oldid=44017828