F/A-18 Hornet

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з F-18)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
F/A-18 Hornet
F/A-18
Призначення:палубний багатоцільовий винищувач
Перший політ:18 листопада 1978 року
Прийнятий на озброєння:7 січня 1983
Розробник:McDonnell Douglas, Boeing Defense, Space & Security і Боїнг
Виробник:McDonnell Douglas
Всього збудовано:1480[1]
Вартість одиниці:$29 млн[2]
Екіпаж:1 особа
Бойовий радіус:740—1065 км
Дальність польоту:3340 км
Практична стеля:15 240 м
Швидкопідйомність:254 м/с
Довжина:17,07 м
Висота:4,66 м
Розмах крила:11,43 м
Площа крила:37,16 м²
Порожній:11 200 кг
Споряджений:16850 кг
Двигуни:2×General Electric F404-GE-400
Тяга (потужність):2×4900 кгс
Тяга форсажна:2×7260 кгс
Гарматне озброєння:1×20 мм
Боєзапас:578 сн.
Кількість точок підвіски:9
Маса підвісних елементів:6200 кг
Підвісне озброєння:Див. озброєння
F/A-18 Hornet у Вікісховищі

F/A-18 Hornet (укр. «Го́рнет»)[3][a] — американський палубний багатоцільовий винищувач, розроблений в 1970-х роках. На сьогодні є основним бойовим літаком ВМС США. Перебуває також на озброєнні низки країн Європи та Азії, застосовувався у військових операціях проти Лівії, Іраку, Югославії.

У ряді джерел літак згадується як F-18, але таке позначення було скасовано в 1982 році й наразі не є офіційним. Офіційне позначення літака в Збройних Силах США, згідно зі списком позначень літальних апаратів Міністерства оборони США (DoD 4120.15-L, 12 травня 2004) — FA-18[4], проте написання без косої риски значно менш поширене[b][5].

На основі Hornet було створено збільшену версію F/A-18E/F Super Hornet.

Історія створення

[ред. | ред. код]

F/A-18 Hornet веде свою історію від проєкту P-530 «Кобра», розробленого компанією Northrop у кінці 1960-х років.[6] Згодом на його основі був створений винищувач YF-17 Cobra, який уперше піднявся в повітря у червні 1974-го.[7] Разом із F-16 літак брав участь у конкурсі Lightweight Fighter, на якому обирався легкий винищувач для американських військово-повітряних сил.[6] Хоча в конкурсі переміг F-16, розробкою Northrop зацікавилися військово-морські сили.[7] У цей час американський флот у рамках програми NACF (Navy Air Combat Fighter) шукав недорогий літак, який би міг доповнити винищувачі F-14 Tomcat. Через зменшення витрат на військові потреби в цей період програма передбачала не розробку нового літака з нуля, а адаптацію вже існуючих проєктів.[6] Військово-морські сили США скептично поставилися до однодвигунного YF-16 і воліли вибрати YF-17, який мав два двигуни. Однак літак потребував значних змін для служби на флоті. Фірма Нортроп раніше не займалася створенням палубних літаків, тому було вирішено, що робота над перепроєктування YF-17 проводитиметься спільно з Макдоннел-Дуглас, який мав великий досвід співробітництва з ВМС.

1 березня 1977 було оголошено, що новий літак отримає назву «Горнет» («Шершень»).

Спочатку планувалося, що Макдоннел-Дуглас займатиметься палубним варіантом для ВМС США, а Нортроп — варіантом F-18L наземного базування, призначеним на експорт. Проте в 1979 році фірма Нортроп подала судовий позов, звинувативши компаньйона в тому, що той використовує її технології, розроблені для наземного варіанту, порушуючи двосторонню угоду, і зажадала заборонити експорт палубної модифікації. Судова тяжба завершилася в 1985 році, коли Макдоннел-Дуглас погодилася виплатити 50 млн доларів за отриману технічну інформацію; цим все і закінчилося. Варіант F-18L так і не пішов у серію, а «Горнет» повністю став проєктом Макдоннел-Дуглас.

Літак повинен був випускатися в трьох модифікаціях: винищувача F-18A, штурмовика A-18A, навчально-бойового TF-18A. Фірмі Макдоннел-Дуглас вдалося об'єднати винищувальну і штурмову модифікації в один літак, який з 1980 р. згадувався як F/A-18A, хоча офіційно таке позначення було затверджене лише в грудні 1982 року. Двомісний TF-18A був перейменований на F/A-18B.

Було побудовано 9 одномісних і 2 двомісні дослідні літаки. Перший політ «Горнета» відбувся 18 листопада 1978 року. Перший серійний літак піднявся в повітря 12 квітня 1980 року, і вже в травні нові машини почали надходити у ВМС.

У цінах 1979 закупівельна вартість одного літака, без урахування вартості НДДКР, становила 10,8 млн дол.

Конструкція

[ред. | ред. код]

На вимогу командування ВМС США при проєктуванні F/A-18 велика увага приділялася виживанню та надійності. Невеликі габарити цього літака, бездимні двигуни, мала величина ефективної площі розсіювання (ЕПР), слабке ІЧ випромінювання, наявність бортових засобів РЕБ — все це ускладнює виявлення та супроводження літака.

Літак виконаний за нормальною аеродинамічною схемою із средньорозташованим трапецієподібним крилом. Планер розрахований на ресурс 6 тис. годин при 2 тис. злетів з використанням катапульти і 2 тис. посадок із використанням затримуючого гака.

Три проєкції F/A-18 Hornet

Крило — багатолонжеронне, складається по лініях, які пройшли через внутрішні хорди елеронів з поворотом консолей на 90 градусів. На крилі встановлені рухомі носки на весь розмах, однощілинні закрилки і зависаючі елерони. Носки і закрилки відхиляються автоматично залежно від кута атаки й числа М для підвищення маневреності в бою і аеродинамічних властивостей у крейсерському польоті. Однією з особливостей літака є наявність напливів складної форми в плані перед кореневими частинами крила. Напливи створюють вихрову підіймальну силу і забезпечують політ літака при великих кутах атаки. Між напливами і фюзеляжем є щілини для відведення приграничного шару повітря від повітрозабірників.

Фюзеляж типу напівмонокок. Відсік кабіни льотчика виконаний у вигляді безпечно пошкоджуваної конструкції. Хвостове оперення стрілоподібне. Диференціальний суцільноповоротний стабілізатор має кут зворотнього поперечного V, рівний 2 градусам. Вертикальне оперення з двома відхиленими назовні на 20 градусів кілями зміщене вперед щодо стабілізатора для виведення його із зони аеродинамічної тіні від крила і стабілізатора на великих кутах атаки.

Паливна система F/A-18 складається з шести фюзеляжних захищених баків і крилових м'яких кесонних баків. Всі паливні ємності для запобігання вибуху при бойових пошкодженнях заповнені поропластом.

Нормальні робочі перевантаження становлять 7,5.

Літак виготовлений, в основному, з алюмінієвих сплавів (масова частка 49,6 %), використовуються високоміцні сталі (16,7 %), титанові сплави (12,9 %), композитні матеріали (9,9 %) та інші матеріали (10,9 %). Всі поверхні управління, хвостове оперення і закрилки — шаруватої конструкції зі стільниковим алюмінієвим заповнювачем і обшивкою з епоксидного вуглепластику. Частина обшивки крила і кришки оглядових люків фюзеляжу також виконані з вуглепластику. Носки стабілізаторів і кілів виготовлені з титанових сплавів. У конструкції планера літака передбачено дублювання шляхів передачі силових навантажень. У конструкції шасі літака (циліндри основних стійок) застосовано високоміцну сталь AerMet 100[en] фірми Carpenter Technolodgy з межею міцності 200 кгс/мм².

Силова установка літака складається з двох двигунів F404(інші мови) модульної конструкції, розроблених фірмою General Electric спеціально для F/A-18. Двигуни розділені титановою протипожежною перегородкою. Тяги одного двигуна достатньо для повернення літака на базу. Всі агрегати двигуна розташовані в його нижній частині, під компресором. У відсіку силової установки є системи виявлення та гасіння пожежі.

Повітрозабірники бічні напівкруглі нерегульовані, розташовані під кореневими напливами крила.

Бортове обладнання

[ред. | ред. код]

На F/A-18 встановлена цифрова електродистанційна система управління(інші мови) з чотирикратним резервуванням.

Потужний обчислювальний комплекс літака включає понад 20 ЕОМ із загальним обсягом пам'яті 741000 16-розрядних слів. Основними є дві ЕОМ AN/AYK-14 (фірми Control Data) з об'ємом пам'яті по 64 000 16-розрядних слів.

Експлуатація

[ред. | ред. код]

Перша ескадрилья F/A-18 отримала статус боєготової 7 січня 1983 року — це була 314-я винищувально-бомбардувальна ескадрилья Корпусу морської піхоти США «Чорні лицарі» (VMFA −314 Black Knights). У ескадрильях ВМС і КМП «Горнет» поступово замінював винищувачі F-4 і штурмовики A-4 і A-7. Після зняття з озброєння штурмовиків A-6 у 1990-х роках «Горнет» залишився єдиним спеціалізованим ударним літаком ВМС, а після завершення експлуатації винищувачів F-14 у 2006 він залишався єдиним бойовим літаком, побудованим для американських авіаносців. Ця ситуація зберігалася до вступу в дію винищувачів F-35.

З 1986 року літаки F/A-18 використовує група вищого пілотажу ВМС США «Блакитні ангели».

До кінця 1990-х років «Горнет» перебували на озброєнні 26 бойових ескадрилей ВМС США, 4 ескадрильї Резерву ВМС США, 16 бойових ескадрилей Корпусу морської піхоти США[8].

Варіанти

[ред. | ред. код]
F/A-18B Hornet посадка на авіаносець «Рональд Рейган».

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]

Характеристики вказані для F/A-18C/D. Джерела даних: U.S. Navy fact file[9], Frawley Directory[10], Great Book[11]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Схема F/A-18 Hornet в 3 проекціях
  • Екіпаж: 1 (модифікація C) / 2 (модифікація D — пілот та офіцер систем озброєнь)
  • Довжина: 17,1 м
  • Розмах крила: 12,3 м (із боковими підвісками AIM-9 на пускових установках LAU-7)
  • Розмах крила в складеному вигляді: 9,94 м
  • Висота: 4,7 м
  • Площа крила: 38 м²
  • Співвідношення сторін: 4
  • Маса порожнього: 10 433 кг
  • Маса спорядженого: 16 769 кг
  • Максимальна злітна маса: 23 541 кг
  • Паливні баки: 4930 кг
  • Силова установка: 2 × турбовентиляторні двигуни General Electric F404-GE-402[en]
    • Безфорсажна тяга: 49 кН (4900 кгс)
    • Форсажна тяга: 79,0 кН (7260 кгс)

Льотні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Максимальна швидкість:
    • На великій висоті: 1915 км/год (1,56 Маха), на висоті 12000 м
  • Крейсерська швидкість: 1060 км/год
  • Дальність: 2017 км
  • Бойовий радіус: 760 км (для місій «повітря-повітря»)
  • Перегонна дальність: 3300 км
  • Практична стеля: 15000 м
  • Швидкопідйомність: 250 м/с
  • Навантаження на крило: 450 кг/м²
  • Тягооснащеність: 0,96 (1,13 в спорядженому виді з 50 % палива)

Озброєння

[ред. | ред. код]
VX-4 F/A-18 з 10 ракетами AIM-120 AMRAAM та двома AIM-9 Sidewinder

Авіоніка

[ред. | ред. код]
  • РЛС Hughes APG-73[12]
  • Антена ROVER (Remotely Operated Video Enhanced Receiver) використовується ударними ескадрильями ВМС США F/A-18C

На озброєнні

[ред. | ред. код]
Експлуатанти F/A-18

Україна

[ред. | ред. код]

За словами колишного заступника міністра оборони Леоніда Полякова 2014 році Канада пропонувала Україні F/A-18 для купівлі[уточнити]. Міністерство оборони України відмовилось від пропозиції через значну вартість експлуатації та необхідність перенавчання екіпажів[22].

У березні 2023 року стало відомо про розгляд постачання літаків F/A-18 з Фінляндії[20]. Україна надіслала запит на їх отримання[23]. Водночас міністр оборони Фінляндії Антті Кайкконен і президент Саулі Нійністьо у спільній заяві 23 березня 2023 року відмовили у передачі вказаних винищувачів Повітряним силам ЗСУ[24].

13 червня 2023 року посол України в Австралії Василь Мирошниченко підтвердив, що Київ звернувся до Канберри з проханням розглянути можливість передати списані палубні винищувачі-бомбардувальники F/A-18[25].

У кіно

[ред. | ред. код]

F/A-18 був задіяний у зйомках фільму «Топ Ґан: Меверік / Top Gun: Maverick» що вийшов у 2022 році. Головну роль у фільмі виконав Том Круз.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Від англ. hornet — шершень
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
  2. ↑ Це позначення, як і F/A-18 є компромісним варіантом для підкреслення подвійної винищувальної та ударної ролі, які початково мали належати різним літакам, F-18 та A-18 відповідно. Така універсальність властива всім сучасним винищувачам США, тому індекс вибивається із системи. Більш того, позначення FA-18 означає «штурмовик, модифікований для винищувальної ролі», що не є правдою.
  1. ↑ Jenkins 2000, pp. 186–87.
  2. ↑ F/A-18A Hornet (англ.). Deagel.com. Процитовано 18 вересня 2024.
  3. ↑ F/A-18A-D Hornet and F/A-18E/F Super Hornet Strike Fighter. United States Navy (амер.). Процитовано 11 жовтня 2023.
  4. ↑ Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
  5. ↑ Non-Standard DOD Aircraft Designations. web.archive.org. 5 квітня 2022. Архів оригіналу за 5 квітня 2022. Процитовано 23 березня 2023.
  6. ↑ а б в «YF-17 Cobra.» [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.] GlobalSecurity.org.
  7. ↑ а б «F-17 Cobra.» [Архівовано 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.] www.airwar.ru.
  8. ↑ Д. Дональд, Дж. Лейк. Енциклопедія військової авіації. — М.: Омега, 2003. — С. 279.
  9. ↑ "F/A-18 Hornet strike fighter fact file." [Архівовано 11 January 2014 у Wayback Machine.] U.S. Navy, 26 May 2009.
  10. ↑ Frawley, Gerald. "Boeing F/A-18 Hornet". The International Directory of Military Aircraft, 2002/2003. Fyshwick ACT: Aerospace Publications Pty Ltd., 2002. ISBN 978-1-875671-55-7.
  11. ↑ Spick, Mike, ed. "F/A-18 Hornet". Great Book of Modern Warplanes, pp. 250-311. St. Paul, Minnesota: MBI Publishing, 2000. ISBN 978-0-7603-0893-6.
  12. ↑ AN/APG-73 - Radartutorial. web.archive.org. 10 травня 2021. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 23 березня 2023.
  13. ↑ Waldron2021-11-29T08:46:00+00:00, Greg. RAAF bids farewell to “Classic” Hornets after decades of service. Flight Global (англ.). Процитовано 23 березня 2023.
  14. ↑ а б в г д World Aircraft Directory, 2022 (FlightGlobal, part of DVV Media International Ltd, 2021) p. 14.
  15. ↑ В Іспанії розбився винищувач F-18. 20.05.2023
  16. ↑ 2024 World Air Forces directory. Flight Global (англ.). Процитовано 28 квітня 2024.
  17. ↑ WorldAirForces2016.pdf. web.archive.org. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 23 березня 2023.
  18. ↑ The Military Balance 2010.p.-35
  19. ↑ Hornet-kalusto saavuttaa suorituskykynsä huipun. web.archive.org. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 23 березня 2023. [Архівовано 2015-10-05 у Wayback Machine.]
  20. ↑ а б Фінляндія розгляне передачу Україні винищувачів F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 11 березня 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  21. ↑ Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18. Мілітарний (укр.). Процитовано 23 березня 2023.
  22. ↑ Канада пропонувала Україні винищувачі. Міноборони відмовилося. www.pravda.com.ua. Архів оригіналу за 28 листопада 2014. Процитовано 15 травня 2023.
  23. ↑ Україна подала до Фінляндії запит на винищувачі F/A-18 - Мілітарний. web.archive.org. 23 березня 2023. Архів оригіналу за 23 березня 2023. Процитовано 23 березня 2023.
  24. ↑ Ковальов, Денис (23 березня 2023). Літаків від Суомі чекати Україні не варто. Останній Бастіон (Укр.) . Процитовано 23 березня 2023.
  25. ↑ Україна звернулась до Австралії щодо надання списаних винищуачів F/A-18. Конкурент (укр.). Процитовано 13 червня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: F/A-18 Hornet

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=F/A-18_Hornet&oldid=43997185