Перейти до вмісту

Call of Duty

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Call of Duty
РозробникСШАInfinity Ward
ВидавецьСШАActivision
Дистриб'юторРосія1С
Жанр(и)Шутер від першої особи
Платформа Microsoft Windows
 PlayStation 3
 Xbox 360
 macOS
Мобільні телефони
N-Gage
Дата випускуMicrosoft Windows
США Канада 29 жовтня 2003
Європейський Союз 7 листопада 2003
Японія 18 грудня 2003
Росія Україна 12 березня 2004
Мобільні телефони
США Канада 24 січня 2004
Mac OS X
США Канада Травень 2004
N-Gage
Європейський Союз 10 листопада 2004
США Канада 23 листопада 2004
Xbox Live Arcade
2 грудня 2009
PlayStation Network
США Канада 3 грудня 2009
Європейський Союз 10 грудня 2009
Режим гри однокористувацький
 багатокористувацький
Моваанглійська[1], німецька[1] і російська
Вік. обмеженняBBFC: 15
ESRB: T — Teens
OFLC: MA15+
PEGI: 16
USK: 18
Творці
ПродюсерВінс Зампелла
Керівник(и)Кен Тернер
Сценарист(и)Майкл Шиффер
Ігродизайнер(и)Зід Рік
Програміст(и)Джейсон Уест
Художник(и)Джастін Томас
Майкл Бун
Композитор(и)Майкл Джаккіно
Джастін Скомаровський
Технічні деталі
Рушійid Tech 3
НосійCD, DVD, завантаження
Call of Duty (серія ігор)
Наступна граCall of Duty 2
Офіційний сайт
CMNS: Call of Duty у Вікісховищі

Call of Duty (укр. «Поклик обов'язку», «Службовий обов'язок») — культова відеогра жанру шутера від першої особи на тему Другої світової війни, перша гра з однойменної серії. Розроблена компанією Infinity Ward і видана компанією Activision 29 жовтня 2003 року для платформи ПК. Гра зроблена на рушії Quake III: Team Arena. У вересні 2004 вийшло доповнення, Call of Duty: United Offensive, розроблене Gray Matter Interactive спільно з Pi Studios. Тема і геймплей Call of Duty схожі на [Medal of Honor (серія ігор)|[Medal of Honor]], яка також складається з поодиноких місій і кампаній, однак, на відміну від Medal of Honor, війну можна побачити не тільки очима американського солдата, але й радянського і британського.

Особливістю гри є те, що в одиночній грі гравця майже завжди підтримують кілька керованих комп'ютером союзних солдатів у кількості від 1 солдата (в деяких місіях британської кампанії) до цілого полку (в радянській кампанії). Це робить гру більш цікавою і реалістичною.

Ігровий процес

[ред. | ред. код]

Call of Duty має як одиночний режим гри, так і багатокористувацький. В одиночній грі можна воювати за одного з трьох солдатів Другої світової: спочатку треба пройти завдання за американського десантника рядового Джої Мартіна, потім за англійця сержанта Джека Еванса, а потім завдання за солдата, а пізніше молодшого сержанта, далі сержанта і лейтенанта Червоної армії Олексія Івановича Вороніна.

Перед кожною місією проходить брифінг, у вигляді уривків із щоденників, наказів або слайд-шоу з коментарями. Для проходження місії треба по черзі виконати всі її завдання. У грі є автозбереження в певних точках і ручне збереження.

В одиночній грі є чотири рівні складності, що відрізняються кількістю поранень, які може витримати головний герой. У грі є шкала життя, заповнюється аптечками, які, однак, відсутні на вищому рівні складності «Ветеран». Гравець може одночасно нести з собою два великих типи зброї, один тип пістолета та 10 гранат, а також бити прикладом майже будь-якої зброї (для цього, як і в реальності, непридатний Sten Mk.2). Деякі типи зброї мають декілька (зазвичай два) режими стрільби (наприклад, одиночні постріли і автоматна черга). Запас патронів обмежений, однак може бути поповнений за рахунок невикористовуваної зброї того ж типу (наприклад, зброї, що випала з рук убитого солдата). Вся зброя і обмундирування солдатів 1940-х. У грі є чотири армії: США, Великої Британії, Третього рейху та СРСР. Вони розрізняються обмундируванням, зброєю, іменами солдатів і типом мовлення. Гравцеві допомагає вбудований в інтерфейс екрану компас із зазначенням цілей місії і дружніх солдатів. У ряді місій гравцеві доведеться знищувати ворогів, сидячи в кузові швидкорухомого автомобіля, збивати атакуючі «Штуки» з зенітного знаряддя і керувати танком.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У грі представлено 3 кампанії, що охоплюють кілька періодів війни з 1942 по 1945 роки. У кожній кампанії по кілька місій. Всього 26 місій.

Ігрові персонажі

[ред. | ред. код]
Персонаж Опис
США Джої Мартін
(Joey Martin) 		Рядовий, рота «B» 506-го парашутно-десантного полку 101-ї повітряно-десантної дивізії США
Головний дійовий персонаж американської кампанії. Гра за цього персонажа починається з навчального табору Токкоа в США. Потім участь у десантуванні, а також у спецопераціях в Альпах, Австрії, і в Бельгії
Велика Британія Джек Еванс
(Jack Evans) 		Сержант, 6 авіадесантна дивізія, в подальшому був переведений в SAS.
Основний персонаж англійської кампанії. Бере участь у десантуванні, а пізніше в складі бійців SAS в диверсійних операціях
СРСР Олексій Іванович Воронін Спочатку червоноармієць, тоді молодший сержант 13-ї гвардійської стрілецької дивізії, далі сержант 2-ї танкової армії, і в кінці — лейтенант 150-ї стрілецької дивізій Червоної Армії
Головний дійовий персонаж радянської кампанії. Бере участь у Сталінградській битві, Вісло-Одерської і Берлінській операціях

США Американська кампанія

[ред. | ред. код]

Гра розпочинається 9 червня 1942 року, коли рядовий Джо Мартін проходить навчання в таборі Токкоа, штат Джорджія[2].

Через 2 роки після місії тренування, завершивши підготовку, Мартін бере участь у висадці в Нормандії як "слідопит", і одним з перших приземляється саме він. В ніч з 5 по 6 червня 1944 року Мартін приземлився на краю села Сент-Мер-Егліз, Франція. Його метою є зв'язатися з сержантом Хітом. Убивши на шляху першого німецького солдата, рядовий шукає сержанта Хіта, але знаходить останнього мертвим [3]. Мартін бере мішок з радіопередавачем. Після очищення німецького бункера, він встановлює реле, викликаючи скидання парашутистів недалеко від села.

Пройшовши через ворожий бункер і убивши там супротивників, Мартін підмикає свій маячок до передавача, і незабаром висаджуються основні сили десанту [4].

Під командуванням капітана Фоулі бійці 82-ї повітряно-десантної дивізії і рядовий Мартін починають штурм села, та, зачистивши будівлі і невеликі вулиці, спускаються в окопи.

Штурм Сента Мер Ігліс

[ред. | ред. код]

На виході з окопів американців чекає вкрите трупами худоби поле, попереду як мінімум два кулемети, праворуч мінне поле.

Ділянку краще проходити правіше, впритул до мінного поля. З середньої дистанції можливо поцілити нижнього правого кулеметника. Того, що в будинку, краще вбити, зайшовши на другий поверх. Залежно від взаємодії гравця і ботів може бути активним третій кулемет — на першому поверсі будинку. Його можна вразити гранатами через вікна.

На другому поверсі будинку вже є медаптечки і можна добрати гранати. По можливості американський карабін краще змінити на МП-40 [5]

Американські десантники атакують Сент-Мер-Егліз[6].

Прийшовши до руїн села, американська філія під командуванням капітана Фолі, в боях з німцями знищує три машини зенітки і займає сільську місцевість[7].

7 серпня загін потрапляє в Баварські Альпи для того, щоб врятувати двох полонених британських офіцера: капітана Прайса і майора Інграма.

Велика Британія Англійська кампанія

[ред. | ред. код]

Британська кампанія складається з 6 місій. Протагоністом в них є сержант Джек Еванс. Місце дії перших двох місій  — Нормандія, наступних трьох — Німеччина, а шоста  — у Північному морі біля Норвегії.

Франція Франція, Нормандія, міст Пегас. 6 червня 1944.
Нічна місія. Захоплення контрольованого німцями мосту через канал, знищення німецького танка і зачистка місцевості.

  • Операція «Пегас». День

Франція Франція, Нормандія, міст Пегас. 6 червня 1944.
Денна місія. Продовження попередньої місії. Утримання мосту Пегас, відбиття контр-атак німців і знищення кількох німецьких танків.

Дамба

[ред. | ред. код]

Третій Рейх Німеччина, гребля на річці Рур. 2 вересня 1944.
Нічна місія. Одиночний рейд на німецьку греблю в Рурі з метою послаблення її протиповітряної оборони і підриву генераторів. Знищення зеніток. Наприкінці місії возз'єднання з сержантом Уотерсом і капітаном Прайсом.

Дамба — одинадцятий рівень Call of Duty і третій у британської кампанії.

Сержант Джек Еванс потрапляє до підніжжя дамби у той час, коли інші бійці групи — капітан Прайс і сержант Уотерс — мають захопити вантажівку для відходу.

Еванс має поодинці вивести з ладу біля шести зеніток зверху греблі, спуститися вниз, перебити весь гарнізон охорони ГЕС і знищити генераторну апаратуру на дамбі, пройшовши через десятки німецьких солдатів. Остання зенітка знаходиться на нижньому за течією майданчику. Потім необхідно повернутися, знищуючи все нових німецьких бійців. Після виконання завдання Еванс повертається до вантажівки, де його чекають сержант Уотерс і капітан Прайс.

Еванс сідає, і всі троє їдуть в сторону військового німецького аеродрома.

Поради
[ред. | ред. код]
  • Боєприпаси Стен закінчаться в середині місії — замість нього рекомендується взяти MP-40. Можна це зробити ще зверху дамби, що дозволить накопичувати набої в процесі просування. Другою зброєю можна взяти Kar98k із оптичним прицілом.
  • У першого ліфта внизу на вас буде чекати засідка — двоє німців відкриють вогонь, як тільки ліфт спуститься на їх поверх. У ліфті буде бочка — використовуйте її як укриття, щоб не втратити багато здоров'я.
  • Пам'ятайте — у цій місії буде багато ворогів, які вискакують з-за рогу, тому не забувайте використовувати приклад. А краще гранати на підходах до критичних сходів чи поворотів.
  • Біля єдиної Flak-88 (решта Flak-20х4) на нижньому майданчику є лише одна змога поповнити боєприпаси до карабіна з оптичним прицілом. Не прогавте цю можливість, карабін з оптикою Вам ой як знадобиться.
  • При поверненні до генераторного залу можна змінити Ваш MP-40 на точніший і потужніший Штурмгевер-44. Раніше цього робити не варто, бо не знайдете належної кількості набоїв.
  • Можна помітити що у вантажівці іноді не буде Прайса і машина поїде сама.
Цікаві факти
[ред. | ред. код]
  • Диктор говорить по гучномовному зв'язку про британських командос. Незрозуміло, як німці зрозуміли про те, що їх атакує саме британський спецназ, а не який-небудь інший. Можливо, на Евансі був характерний для SAS зелений берет?..
Відео
[ред. | ред. код]

Третій Рейх Німеччина, гірська дорога. 2 вересня 1944.
Денна місія. Продовження попередньої місії. Втеча з греблі з Уотерсом і Прайсом на німецькій вантажівці, стрільба з Панцерфаустів по ворожим вантажівкам, легковим машинам і мотоциклам. Прикрити зі снайперською гвинтівкою сержанта Уотерса, поки той вручну підриває міст.

  • Льотне поле

Третій Рейх Німеччина, німецький аеродром. 2 вересня 1944.
Денна місія. Продовження попередньої місії. Прорив вантажівкою на німецький аеродром, стрілянина по німецьких пікіруючих бомбардувальниках «Штука» із зенітки і втеча на транспортному літаку.

  • Корабель

Норвегія Північне море, близько Норвегії, німецький лінійний корабель «Тірпіц». 27 жовтня 1944.
Нічна місія. Потрібно в формі німецьких офіцерів проникнути на корабель, закласти вибухівку на генератори, вивести з ладу радіозв'язок, взяти документи і «змитися» з корабля (капітан Прайс у цій місії гине).

Розробка та реліз

[ред. | ред. код]
Системні вимоги
Вимоги
Microsoft Windows[8]
Операційна система Windows 98 / Me / 2000 / XP
Центральний процесор Intel Pentium III чи AMD Athlon 600 MHz (700 MHz для Windows 2000 і XP)
Обсяг оперативної пам'яті 128 MB
Обсяг вінчестеру НЖМД 1,4 GB
Графічний процесор Direct3D 9.0c-сумісна відеокарта із 32 MB відеопам'яті

8 квітня 2003 року компанія Activision оголосила про початок розробки гри Call of Duty. За створення гри відповідала студія Infinity Ward, що складалася з 22 колишніх співробітників студії 2015, Inc., які розробляли гру Medal of Honor: Allied Assault. В розробці гри також взяли участь актори Джейсон Стетхем, Джованні Рібізі і сценарист Майкл Шиффер, автор сценаріїв до фільмів «Багряний приплив» і «Миротворець». Шиффер заявив в інтерв'ю сайту IGN, що прагне збагатити діалоги в грі з чорним гумором і різною специфікою армії, щоб зробити гру більш реалістичною. Саундтрек до гри був написаний Майклом Джаккіно.

На Electronic Entertainment Expo в 2003 році було показано трейлер гри, що включав в основному перехід радянських військ через Волгу та бої американських десантників в Сент-Мер-Егліз. Також представлений був етап із зображенням наступу радянських солдатів на лівобережний Сталінград, який він використовував як демонстрацію можливостей штучного інтелекту в грі.

29 серпня 2003 року було випущено демо-версію Call of Duty, яка містила одну місію американської кампанії. 29 жовтня того ж року в США вийшла повна версія гри.

Рушій гри

[ред. | ред. код]

Call of Duty використовує модифіковану версію рушія гри Quake III Arena (ID Tech 3). Він підтримує модуль T&L і може відображати складні сцени з більш ніж 200.000 полігонів[9][10]. Рушій також підтримує затінення пікселів і затінення вершин[9], що дозволяє переглядати докладні батальні сцени, за участю великої кількості комп'ютерних військ[9]. Завдяки компіляторові освітлення тіней у грі згладжене[10].

Оцінки й відгуки

[ред. | ред. код]

Версія Call of Duty для персональних комп'ютерів завоювала три нагороди організації Академії мистецтв та інтерактивних наук в категоріях «Гра року», «Відеогра року», і «Відеогра року в жанрі екшн від першої особи». До 14 вересня 2004 року, відповідно до видавця, Call of Duty отримала близько 50 рекомендацій рецензентів і 80 нагород «Гра року».

Call of Duty також користувалася комерційним успіхом — в січні 2004 року в США вона була на першому місці в списку найбільш продаваних ігор[27][28].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Steam — 2003.
  2. ↑ Goldstein, Hilary. Call of Duty Guide – U.S. Campaign – Training (англ.) . IGN. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  3. ↑ Хіт висить на дереві недалеко від першого ворожого бункера, за яким радіомаяк
  4. ↑ Тільки Фоулі і Мартін були учасниками 101-ї дивізії, коли всі інші - члени 82-ї
  5. ↑ Як-не-як дозволяє вести автоматичну стрільбу, та й набоїв до нього валом від вбитих німецьких піхотинців, яких голос за кадром чомусь зве десантниками; жарт юмора, мабуть
  6. ↑ Goldstein, Hilary. Call of Duty Guide – U.S. Campaign: Pathfinder (англ.) . IGN. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  7. ↑ Goldstein, Hilary. Call of Duty Guide – U.S. Campaign: Burning Village – Night (англ.) . IGN. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  8. ↑ Call of Duty — System Requirements. Allgame. Архів оригіналу за 16 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013. [Архівовано 2013-02-04 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б в Call of Duty Q&A. GameSpot. 1 травня 2003. Процитовано 3 грудня 2010. (англ.)
  10. ↑ а б Adams, Dan (4 вересня 2003). The Call of Technology. IGN. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 3 грудня 2010. (англ.)
  11. ↑ jkdmedia. Silent Hill 3 — PS2 — Review. 10 серпня 2003 (англійською) . Gamezone.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 26 вересня 2011.
  12. ↑ Scott Osborne (9 грудня 2003). Silent Hill 3 (PC) (англ.) . Gamespot.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 25 вересня 2011.
  13. ↑ Rausch Allen (16 zydfhz 2004). Silent Hill 3 (PC). The latest adventure in the world's worst vacation spot is scary fun, but some control issues and uneven puzzles make it less fun than its predecessors (англійською) . Gamespy.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 26 вересня 2011.
  14. ↑ Silent Hill 3. The Ranking PS2 (англійською) . Gamerankings.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2011.
  15. ↑ Silent Hill 3. The Ranking PC (англійською) . Gamerankings.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2011.
  16. ↑ Silent Hill 3. PlayStation 2. Metascore (англійською) . Metacritic.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2011.
  17. ↑ Silent Hill 3. PC. Metascore (англійською) . Metacritic.com. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2011.
  18. ↑ Kristan Reed (22 травня 2003). Silent Hill 3 Review Kristan is both scared and a woman. Again (англійською) . Eurogamer. Архів оригіналу за 22 січня 2012. Процитовано 13 листопада 2011.
  19. ↑ Call of Duty (PC) (англ.) . 1UP.com. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 6 липня 2015.
  20. ↑ Silent Hill 3 (англійською) . Gamestats.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011. [Архівовано 2012-03-17 у Wayback Machine.]
  21. ↑ Silent Hill 3 (англійською) . Gamestats.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011. [Архівовано 2012-01-24 у Wayback Machine.]
  22. ↑ SILENT HILL 3 CHEATS PLAYSTATION 2 CHEATS, CODES, HINTS. Game Ratio (англійською) . Cheatcodesgalore.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011. [Архівовано 2014-12-17 у Wayback Machine.]
  23. ↑ SILENT HILL 3 CHEATS PC GAMES CHEATS, CODES, HINTS. Game Ratio (англійською) . Cheatcodesgalore.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011. [Архівовано 2012-02-23 у Wayback Machine.]
  24. ↑ Silent Hill 3 (англійською) . Mobygames.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011.
  25. ↑ Silent Hill 3 (англійською) . Mobygames.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011.
  26. ↑ Video Game Reviews: PlayStation 2 (англійською) . Games.toptenreviews.com. Архів оригіналу за 23 січня 2012. Процитовано 18 жовтня 2011. [Архівовано 2009-11-14 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Call of Duty – Deszcze nagród. GRY-OnLine. 10 березня 2004. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 8 грудня 2010. (пол.)
  28. ↑ Thorsen, Tor (22 січня 2004). Weekly NPD PC game sales chart: January 4-10. GameSpot. Процитовано 8 грудня 2010. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Call_of_Duty&oldid=43989093