Перейти до вмісту

Татари в Україні

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тата́ри в Украї́ні — одна з національних меншин, що проживають на території сучасної України. Сучасні татари в Україні — нащадки волзьких татар, проживають переважно у Східній Україні, Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Історія татар України

[ред. | ред. код]

Наприкінці XIX і на початку XX ст. на землі Східної України в умовах швидкого промислового розвитку колишніх земель Війська Запорізького і Донського на землі Донеччини, Луганщини і Харківщини з Поволжя переселяється багато татар, предків багатьох сучасних українських татар Східної і Центральної України (крім Криму).

В 1920 р. у м. Харкові при Наркомосвіті було утворено татарську секцію у складі Ради нацменшин, яка докладала всіх зусиль для підняття рівня освіти та культури серед татар України, зокрема серед татар Донбасу: на початку 1928 р. у Донбасі було 28 шкіл, 5 клубів, 2 бібліотеки.

Загальна кількість газет і журналів татарською мовою протягом 1905—1925 рр. становила 301 назву, водночас за цей самий період іншими тюркськими мовами в колишньому СРСР видавалося: азербайджанською — 80, узбецькою — 62, кримськотатарською — 14, туркменською — 10, турецькою — 7. Загальна кількість видань становила 534 назви.

В 1930-х роках у зв'язку з підсиленням централізаторської політики тодішнього керівництва СРСР відбулося масове закриття культурних осередків народів СРСР і України, зокрема татарського і українського.

Попри те, що ці люди проживають в різних регіонах України, інколи мають змішане татаро-українське походження, спілкуються різними мовами (татарська, українська, російська) їх об'єднує спільна історична пам'ять про предків, які називалися татарами, сповідували іслам і спілкувалися татарською мовою, так само як значна культурна спадщина у вигляді унікальних звичаїв і народної творчості.

Чисельність

[ред. | ред. код]

Кількість татар за переписами[1]:

Регіони України за кількістю татар у 2001 р.[2][3]:

За переписом 2001 р. татари були третім за чисельністю народом (після українців і росіян) у містах Макіївка, Мирноград Донецької області, Антрацит Луганської області, а також у Генічеському та Новотроїцькому районах Херсонської області[4].

Рідна мова татар України за переписами[5][6][7][8]

1970 1979 1989 2001
татарська 57,3 % 55,9 % 48,9 % 35,2 %
російська 41,0 % 42,6 % 49,0 % 58,7 %
українська 1,6 % 1,4 % 1,7 % 4,5 %
інша 0,1 % 0,1 % 0,4 % 0,4 %

За переписом 2001 року, серед татар України вказали на вільне володіння мовами:[9]

Вільне володіння мовами серед татар УРСР за даними перепису 1989 р.:[10]

Вільне володіння мовами серед татар УРСР за даними перепису 1979 р.:

Вільне володіння мовами серед татар УРСР за даними перепису 1970 р.:[8]

Відомі татари України

[ред. | ред. код]


Серед впливових людей сучасного українського суспільства багато людей, які мають татарське коріння, зокрема Рінат Ахметов.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Переписи населения СССР
  2. Національний склад населення України 2001
  3. у Криму, Херсонській та Запорізькій областях татарами часто записувались кримські татари
  4. у Генічеському та Новотроїцькому районах переважна більшість татар — татари кримські
  5. Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою.
  6. Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 31 серпня 2013. [Архівовано 2013-12-03 у Wayback Machine.]
  7. Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2013. [Архівовано 2020-10-29 у Wayback Machine.]
  8. а б Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
  9. Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють
  10. Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та другою мовою народів СРСР. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 31 серпня 2013. [Архівовано 2022-05-09 у Wayback Machine.]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]