Координати: 52°10′22″ пн. ш. 32°35′32″ сх. д. / 52.17278° пн. ш. 32.59222° сх. д. / 52.17278; 32.59222
Очікує на перевірку

Семенівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Семенівка
Герб Семенівки Прапор Семенівки
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Чернігівська область
Район Новгород-Сіверський район
Тер. громада Семенівська міська громада
Засноване 1680
Статус міста від 1958 року
Населення 7792 (01.01.2022)[1]
 - повне 7792 (01.01.2022)[1]
Площа 19,9 км²
Поштові індекси 15400
Телефонний код +380-4659
Координати 52°10′22″ пн. ш. 32°35′32″ сх. д. / 52.17278° пн. ш. 32.59222° сх. д. / 52.17278; 32.59222
Водойма річки: Ревна, Дрестна
Назва мешканців семенівча́нин, семенівча́нка, семенівча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Семенівка
До обл./респ. центру
 - залізницею 243 км
 - автошляхами 139 км
Міська влада
Адреса 15400, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, місто Семенівка, вулиця Героїв України, буд. 6
Вебсторінка Семенівська міська рада

CMNS: Семенівка у Вікісховищі

Мапа
Семенівка. Карта розташування: Україна
Семенівка
Семенівка
Семенівка. Карта розташування: Чернігівська область
Семенівка
Семенівка
Мапа

Семе́нівка — місто на Чернігівському Поліссі, центр Семенівської міської громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області України. Розташоване над річкою Ревною. Населення — близько 5600 осіб (вересень 2023)[2]. Деревообробний завод, цегельня, харчова промисловість, торфопідприємство.

Географія

[ред. | ред. код]

У місті річка Дрестна впадає у Ревну, ліву притоку Снови.

Поряд із Серединою-Будою Сумської області є найпівнічнішим містом України.

Історія

[ред. | ред. код]

Відповідно до історичних документів козацька слобода Семенівка була заснована полковником Стародубського полку Семеном Івановичем Самойловичем у 1680 році і була названа на честь імені засновника.

З дня свого заснування до 1861 року Семенівка була приватною власністю родини Самойловичів та їх нащадків.

З 1648 по 1781 роки слобода Семенівка входила до складу Стародубської сотні Стародубського полку — найбільшої за територією та економічним потенціалом адміністративно-територіальної одиниці Української держави Гетьманської доби.

З 1781 по 1802 роки Семенівка входила до складу Новгород-Сіверського намісництва. З 1802 по 1918 роки — до складу Новозибківського повіту Чернігівської губернії. Під час франко-російської війни тут було сформовано 2-й козацький полк[3].

Наприкінці 18 століття слобода Семенівка набула статусу волосного центру Семенівської волості. В 1808 році слобода Семенівка набула статусу більш великого населеного пункту — стала містечком Семенівка.

З даними «Списку населених місць Чернігівської губернії, які мають не менше 10 мешканців, за даними 1901 року», «Семенівка містечко, Новозибківського повіту, Семенівської волості, р. Ревна, 7690 чоловіків та 7830 жінок, поліційний наглядач, 4 дільниці земського начальника»[4].

1 грудня 1924 року рішенням Новозибківської уїзної ради містечко Семенівка було віднесено до категорії селища міського типу.

З травня 1919 по квітень 1926 років Семенівка входила до складу Новозибківського району Гомельської області Російської Радянської Федеративної Соціалістичної республіки. В квітні 1926 року Семенівка була передана до складу Конотопського округу Української Радянської Соціалістичної республіки, з організацією Семенівського району, як адміністративно-територіальної одиниці.

З 1808 по 1924 роки містечко Семенівка в територіальному плані було розбито на 13 менших за розміром адміністративно-територіальних одиниць — «сотень».

3 15 жовтня 1932 року селище міського типу Семенівка — центр Семенівського району Чернігівської області УРСР.

З 1924 по 1958 роки, в зв'язку з реорганізацією Семенівки з містечка в селище міського типу, було утворено Семенівську сільську раду, проведено територіальне об'єднання «сотень». Семенівка була розділена на 6 мікрорайонів, підлеглих Семенівський сільській раді.

У 1930 році на території Семенівської сільської ради знаходилось 7 населених пунктів. У 1933 році в смт. Семенівка функціонувало 4 ради: Семенівська селищна рада, Комінтернівська, Широкопланівська та Піщанська сільські ради.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 76 жителів міста[5].

Рішенням Чернігівського облвиконкому від 31 травня 1958 року смт. Семенівка було віднесено до категорії міст районного підпорядкування, утворена Семенівська міська рада. Селище Семенівка, Комінтернівської сільської ради і села Широкий План і Піщанка, Широкопланівської сільради, були включені до смуги міста Семенівка. До складу Семенівської міської ради увійшли місто Семенівка та села Кути перші та Кути другі.

Під час російського вторгнення в Україну Семенівка постраждала від обстрілів. Так, 21 серпня 2023 року була частково зруйнована будівля міськради[6][7].

Населення

[ред. | ред. код]

Національний склад

[ред. | ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[8]:

Національність Відсоток
українці 93,82%
росіяни 5,38%
білоруси 0,44%
інші/не вказали 0,56%

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[9]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 7 529 78,81%
Російська 1 995 20,88%
Білоруська 12 0,13%
Вірменська 4 0,04%
Румунська 3 0,03%
Болгарська 1 0,01%
Гагаузька 1 0,01%
Інші/Не вказали 9 0,09%
Разом 9 554 100%

Пам'ятки

[ред. | ред. код]
  • Мшари — гідрологічний заказник місцевого значення.
  • Пенькомочище — гідрологічний заказник місцевого значення.

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Будник Василь Сергійович — конструктор космічних ракет, Герой соціалістичної праці.
  • Грачов Максим Валентинович (1986—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • Йосип Кирилович Каменецький — доктор медицини. Народився у 1750 році в Семенівці. У 1816 році першим серед вітчизняних медиків зайняв посаду лейб-медика Російської імперії. Йосип Кирилович — автор підручника з медицини для медичних навчальних закладів, який витримав протягом 100 років 134 перевидання, в тому числі й грузинською мовою.
  • Єресько Павло Іванович — військовий лікар, заслужений лікар України, у 1942 році пробув у відкритому морі 37 днів без їжі та прісної води.
  • Кістерний Ігор Миколайович (1987—2017) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[10].
  • Лагун Микола Іванович (нар. 1973,[11]) — український підприємець, голова наглядової ради та колишній власник Дельта Банку.
  • Мусял Іван — український військовик, учасник російсько-української війни[12].
  • Новомлинець Олег Олександрович (нар. 1977) — ректор Національного університету «Чернігівська політехніка», доктор технічних наук.
  • Павлик Савва Андрійович, 1889 р. н., м. Семенівка Чернігівської обл., українець, із робітників, освіта початкова. Проживав у смт Ромодан Миргородського р-ну Полтавської обл. Чоботар. Заарештований 2 липня 1941 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 24 квітня 1943 р. за ст.ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до 8 років позбавлення волі. Реабілітований Полтавським обласним судом 29 червня 1959 р.[13]
  • Примаков Віталій Маркович — учасник Громадянської війни 1918—1921.
  • Сенько Василь Васильович (1921 — 1984) — радянський військовий штурман авіації далекої дії, учасник Другої світової війни, єдиний в історії радянської авіації штурман — двічі Герой Радянського Союзу.
  • Страдомський Василь — видатний хірург, герой Кримської війни.
  • Хомутов Олександр — доктор хімічних наук. Народився у 1901 році. В середині 30-х років винайшов новий синтетичний матеріал — кирзу, яка стала широко використовуватись у взуттєвій промисловості. Олександр Хомутов по праву вважається «батьком — винахідником» кирзових чобіт. Його винахід допоміг обути у якісне та дешеве взуття Червону Армію напередодні Великої Вітчизняної війни, відмовитись армії від лаптей. І досі кирзові чоботи надійно служать селянам, військовим, будівельникам та представникам багатьох різних професій у всьому світі.
  • Шевцова Олена Миколаївна — учителька Семенівського закладу загальної середньої освіти № 1 Семенівської міської ради, заслужений вчитель України[14].

Галерея

[ред. | ред. код]
Зліва направо: залізничний вокзал, Будинок творчості дітей, 5-поверховий будинок, Алея героїв у міському парку, Червона площа, Казанська церква

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. Наче на пороховій бочці: як живуть українці на кордоні з РФ. www.unian.ua (укр.). Процитовано 17 листопада 2024.
  3. Абалихин Б. С. Украинское ополчение 1812 г. // Исторические записки. М., 1962. Т. 72. С. 87 — 118.
  4. «Список населенных мест Черниговской губернии, имеющих не менее 10 жителей, по данным 1901 года. Чернигов, 1902, с.150»
  5. Семенівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Росіяни з безпілотника атакували село в Семенівській громаді. Загинула людина. Суспільне. 22 серпня 2023.
  7. У Семенівці на Чернігівщині "Шахед" частково зруйнував будівлю міської ради. Суспільне. 22 серпня 2023. Архів оригіналу за 22 серпня 2023.
  8. Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
  9. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  10. Книга пам'яті
  11. https://www.m.gorod.cn.ua/news_48155.html 100 Найвпливовіших Українців за версією журналу Кореспондент
  12. Тернопільщина прощається із захисниками Володимиром Кучеруком та Іваном Мусялом - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 29 червня 2024.
  13. Реабілітовані жертви комуністичного терору на Полтавщині. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 13 травня 2011. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.]
  14. Указ президента України 335/2020

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]