Перейти до вмісту

П'єр Паоло Пазоліні

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
П'єр Паоло Пазоліні
Pier Paolo Pasolini
Ім'я при народженніП'єр Паоло Пазоліні
Дата народження5 березня 1922(1922-03-05)
Місце народженняБолонья, Італія
Дата смерті2 листопада 1975(1975-11-02) (53 роки)
Місце смертіОстія, під Римом, Італія
Національністьіталієць
ГромадянствоІталія Італія
Конфесіяатеїст
Професіяписьменник, кінорежисер, сценарист
Alma materЛіцей-гімназія Луїджі Гальваніd і Болонський університет
Роки активності1937—1975
Напрямнеореалізм, модернізм
IMDbID 0001596
АвтографАвтограф
Нагороди та премії
Срібний ведмідь (1971)
q: Висловлювання у Вікіцитатах
П'єр Паоло Пазоліні у Вікісховищі

П'єр Пао́ло Пазолі́ні (італ. Pier Paolo Pasolini; *5 березня 1922, Болонья — †2 листопада 1975) — італійський письменник, сценарист, кінорежисер.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 березня 1922 року в Болоньї. Мати — проста селянка, батько — представник італійського аристократичного роду. Батько з родиною не жив і Пазоліні з матір'ю зазнали значної матеріальної скрути.

Поетична творчість

[ред. | ред. код]

Пазоліні, вважається одним з найвідоміших сучасних італійських поетів. Він почав писати вірші у 17, а в 19 їх вже друкували. Після закінчення Болонського університету викладав літературу і мову у Фріулі, а 1942 року видав першу збірку віршів, згодом пише і видає поезію, романи, теоретичні праці, виступає як кіносценарист. Кар'єра викладача не склалась.

У 1957 році його збірка віршів «Попіл Грамші» отримала премію Віареджо. Пізніше, коли Пазоліні подався в кінематограф, він створюватиме кінострічки за відомими літературними творами, серед яких «Кентерберійські оповідання», «Декамерон», «Цар Едіп», «Медея», «Євангеліє від Матвія» тощо. Деякі стрічки створені за романами самого Пазоліні.

Вірші Пазоліні входять до шкільної програми в Італії.

Кіно

[ред. | ред. код]

Пазоліні належить близько 15 сценаріїв фільмів, серед яких «Кістлява кума» Бернардо Бертолуччі і «Ночі Кабірії»  Федеріко Фелліні.

Як режисер дебютував 1961 року фільмом «Аккатоне» — екранізацією власного роману про життя римських нетрів. Наступного року — 1962-го — знімає «Маму Рому». Перші роботи режисера — це творче переосмислення неореалізму. Пазоліні досліджує життя і психологію італійських маргіналів, до яких належав і сам, людей суспільного дна, вперше вивівши на екран їхню своєрідну мову і культуру. Він на той час ідеалістично уявляв, що талановиті і енергійні юнаки переростуть суспільні і власні недоліки і змінять важку і жорстоку реальність. Цього не сталося, і через декілька років Пазоліні гірко зауважив, що чим більше він живе на світі, тим менше вірить в людство.

В подальших кінороботах за драматургійну основу використовував переважно класичні твори — «Євангеліє від Матвія » (1964), «Цар Едіп» (1967), «Декамерон» (1970), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Медея» (1969), «Сало, або 120 днів Содому» (1975). Власне, нині всі роботи режисера — безперечна класика кіна. Додамо до вже названих також «Птахи великі і малі» (1965), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974).

До кінорежисера зі скандальною славою потягли руки жовта преса і ненажерлива поп-культура. Він був постійним об'єктом пересудів, пліток, скандальної хроніки, бо і сам давав для цього багато приводів. Журналісти підрахували, що за період у 20 років Пазоліні мав близько 30 судових справ. За життя він був кіноіконою.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисер
Рік Оригінальна назва Українська назва Нотатки
1961 Accattone Аккатоне
1962 Mamma Roma Мама Рома
1963 Ro.Go.Pa.G. РоГоПаГ Новела Овечий сир
1964 Il vangelo secondo Matteo Євангеліє від Матвія
1966 Uccellacci e uccellini Птахи великі і малі
1967 Le streghe Відьми Епізод Земля, побачена з Місяця
1967 Edipo re Цар Едіп
1968 Teorema Теорема Роман Пазоліні Теорема також був опублікований 1968.
1969 Amore e rabbia Любов і лють Епізод З паперовою квіткою
1969 Porcile Свинарник
1969 Medea Медея
1971 Il Decameron Декамерон В основу фільму покладений роман Джованні Бокачо Декамерон.
1972 I Racconti di Canterbury Кентерберійські оповідання
1974 Il fiore delle Mille e una Notte Квітка тисячі й однієї ночі
1975 Salò o le 120 giornate di Sodoma Сало, або 120 днів Содому

Погляди

[ред. | ред. код]

Митець крайніх лівих поглядів, Пазоліні протистояв комерціалізації кіна і став чимось на зразок духовного учителя для цілого кінопокоління. Він намагався «реабілітувати фізичну реальність людської плоті на екрані в її художньому і філософському аспектах, вважаючи неприпустимим віддавати цю сферу на відкуп комерційному кіно» (Валерій Босенко).

Смерть

[ред. | ред. код]

2 листопада 1975 року П'єра Паоло Пазоліні було убито неподалік від Рима за й досі нез'ясованих обставин. Слідством було встановлено, що убивцею Пазоліні був сімнадцятилітній гомосексуал, чи то його коханець, чи то звичайний повія.

Однак, незважаючи на висновки слідства та рішення суду, багато хто припускає в убивстві Пазоліні політичні мотиви, знаходячи тому різні непрямі підтвердження.

Існують й інші версії, зокрема не дуже популярна серед дослідників версія близького друга Пазоліні художника Джузеппе Дзігаіни, згідно з якою Пазоліні сам зрежисував власне вбивство, зробивши свій останній творчий жест — продумане самогубство, довівши до крайності власний міф про жертвопринесення.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1963 році Пазоліні зустрів «велику любов свого життя», п'ятнадцятирічного Нінетто Даволі, якого він пізніше зняв у своєму фільмі 1966 року «Uccellacci e uccellini» (буквально «Птахи великі й малі», але перекладеному на англійську мову як «Яструби і горобці»). Пазоліні став наставником і другом юнака. «Хоча їхні сексуальні відносини тривали всього кілька років, Нінетто продовжував жити з Пазоліні і був його постійним компаньйоном, а також з'являвся ще в шести фільмах Пазоліні»[1].

Книги

[ред. | ред. код]
  • «Вірші в Казарсі» (Poesie a Casarsa. Bologna: Libreria Antiquaria, 1942)
  • «Відчайдухи» (або «Шпана»: Ragazzi di vita. Milano: Garzanti , 1955)
  • «Попіл Грамші» (Le ceneri di Gramsci. Milano: Garzanti, 1957)
  • «Жорстоке життя» (Una vita violenta. Milano: Garzanti, 1959)
  • «Аккатоне», кіносценарій (Accattone. Roma: FM (poi in: All dagli occhi azzurri), 1961)
  • «Релігія —мого часу» (La religione del mio tempo. Milano: Garzanti, 1961)
  • «Теорема» (Teorema. Milano: Garzanti, 1968)

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Переможець в категоріях: Найкращий сценарій 1958 — «Молоді чоловіки»

Велика спеціальна премія журі 1974 — «Квітка тисячі й однієї ночі».

Переможець в категоріях: Золотий ведмідь 1972 — «Кентерберійські оповідання»

Особлива премія журі 1971 — «Декамерон».

Переможець в категоріях: Спеціальна премія 1964 — «Євангеліє від Матвія».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Ireland, Doug (4 серпня 2005). Restoring Pasolini. L.A. Weekly. Процитовано 6 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література та джерела

[ред. | ред. код]

Видання творів

[ред. | ред. код]
  • П'єр Паоло Пазоліні. Нафта: роман / Пер. з іт. — Харків: «Фоліо», 2014. — 700 с.
  • Пьер Паоло Пазолини. Избранное. — Москва: «Молодая гвардия», 1984.(рос.)
  • Пьер Паоло Пазолини. Теорема: сценарии, роман, повесть, рассказы, статьи, эссе, интервью. / Сост. Н. Ставровская. — Москва: «Ладомир», 2000. — 671 с.(рос.)
  • Пьер Паоло Пазолини. Шпана (Ragazzi di vita). — Москва: «Глагол», 2006. — 320 с.(рос.)
  • Пьер Паоло Пазолини. Компартия — молодёжи! — Свободное марксистское издательство, 2008.— 64 с.(рос.)
  • Пьер Паоло Пазолини. Неверная заря: стихотворения. / Пер. и вступ. статья А. Ткаченко-Гастев. — СПб.: Своё издательство, 2013. — 96 с.(рос.)

Про нього

[ред. | ред. код]
  • Э. Сичилиано. Жизнь Пазолини. — СПб. : Лимбусс Пресс, ООО «Издательство К. Тублина», 2012. — 715 с. — ISBN 978-5-8370-0548-0.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=П%27єр_Паоло_Пазоліні&oldid=43501764