Оселище
Осе́лище (англ. habitat) — просторова ділянка, що визначається характеристиками видового різноманіття або абіотичних елементів, або використовується конкретним видом або конкретною популяцією.
Визначається за фактичними межами ландшафту та рослинного угруповання, які притаманні виду, що досліджується, і є його характеристикою (особливістю).
Оселище — еквівалент широко вживаного в англомовній літературі поняття «habitat», яке нерідко (проте помилково) тлумачать як синонім терміна «біотоп». Біотоп описується за заздалегідь заданим шаблоном опису типів ландшафтного та біотичного різноманіття, і його суб'єктом є біотичне угруповання, тоді як в оселища — вид або популяція.
Залежно від ситуації, термін оселище (habitat) може мати два окремих значення: «природне оселище» та «оселище виду». Бернська конвенція та інші міжнародні природоохоронні угоди оперують обома зазначеними поняттями[1].
- В розумінні Резолюції № 6 Бернської конвенції, Пташиної директиви і Додатку II (а також Додатків IV та V) Оселищної Директиви, оселище виду — середовище, визначене певними абіотичними й біотичними факторами, в яких вид (природної фауни або флори) існує на будь-якій стадії свого життєвого циклу. Наприклад, оселища птахів — це місця їх гніздування, харчування, зимівлі, міграційних скупчень; оселища риб — це місця їх нересту, нагулу, постійного мешкання тощо.
- В розумінні Резолюції № 4 Бернської конвенції та Додатку І Оселищної директиви, природне оселище (біотоп) — це суходільна або водна ділянка, природна або напівприродна, яка визначається за географічними, абіотичними та біотичними особливостями. Приклади типів природних оселищ: «Чагарники на приморських дюнах», «Постійні континентальні солоні та солонуваті озера, ставки та водойми», «Рівнинні та низькогірні сінокосні луки» (згідно затвердженої класифікації).
Оселища є ключовим об'єктом уваги в загальновідомій програмі розбудови європейської екомережі Natura 2000. Оселищна концепція є одним з ключових документів Євросоюзу в охороні довкілля і відома як Оселищна директива, прийнята у травні 1992 року урядами країн Європейського Союзу і спрямована на захист найбільш вразливих оселищ та видів по всій Європі. Разом із Пташиною директивою Оселищна директива є основою створення мережі територій, що охороняються — Natura 2000.
- ↑ Залучення громадськості та науковців до проектування мережі Емеральд (Смарагдової мережі) в Україні / Полянська К. В., Борисенко К. А., Павлачик П. (Paweł Pawlaczyk), Василюк О. В., Марущак О. Ю., Ширяєва Д. В., Куземко А. А., Оскирко О. С. та ін. / під ред. д.б.н. А.Куземко. — Київ, 2017. — 304 с.
- Дідух Я. П. Сучасні уявлення про еконішу і підходи до її оцінки // Наукові записки НаУКМА. — 2012. — Т. 132: Біологія та екологія. — С. 41-48.
- Кагало О. О., Проць Б. Г. (ред.). Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с.
- Термін «Оселище (екологія)» у науковій літературі.
- Natura 2000 Viewer — interactive map (European Environment Agency)
- Natura 2000 data download — the European network of protected sites (European Environment Agency)
- European Commission, DG Environment, Nature and Biodiversity unit
- Залучення громадськості та науковців до проєктування мережі Емеральд (Смарагдової мережі) в Україні / Полянська К.В., Борисенко К.А., Павлачик П. (Paweł Pawlaczyk), Василюк О. В., Марущак О. Ю., Ширяєва Д. В., Куземко А. А., Оскирко О. С. та ін. / під ред. д.б.н. А.Куземко. – Київ, 2017. – 304 с.
- Тлумачний посібник оселищ Резолюції №4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою і потребують спеціальних заходів охорони. Третій проєкт версії 2015 року. Адаптований неофіційний переклад з англійської / укладачі: А.Куземко, С. Садогурська, К. Борисенко, О. Василюка – Київ, 2017. – 124 с.
- Василюк О., Борисенко К., Куземко А., Марущак О., Тєстов П., Гриник Є. Проєктування і збереження територій мережі Емеральд (Смарагдової мережі). Методичні матеріали / Кол. авт., під ред. Куземко А. А., Борисенко К. А. – Київ: «LAT & K», 2019. – 78 с.
- Онищенко В.А. Оселища України за класифікацією EUNIS / В.А. Онищенко. – К.: Фітосоціоцентр, 2016. – 56 с. (3,26 ум.-др. арк.). – Наклад 300 прим. – ISBN 978-617-7483-19-8. (PDF-файл)