Орландо ді Лассо
| Орландо ді Лассо | |
|---|---|
| італ. Orlando di Lasso | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1532[1][2] |
| Місце народження | Монс, Бельгія[3] |
| Дата смерті | 14 червня 1594[1][4][…] |
| Місце смерті | Мюнхен, Баварське герцогство[3] |
| Громадянство | Габсбурзькі Нідерланди |
| Професії | композитор, капельмейстер |
| Вчителі | Hoste da Reggiod |
| Відомі учні | Андреа Ґабріелі, Джованні Ґабріелі і Francisco Leontaritisd |
| Жанри | мотет, Поліфонія і Музика епохи Відродження |
| Magnum opus | Lagrime di San Pietrod |
| Нагороди |  |
| Діти | Regina di Lassod[6], Ferdinando di Lassod[7][6] і Rudolph di Lassod[8] |
 Файли у Вікісховищі | |
Орландо ді Лассо (1532, Монс — 14 червня 1594, Мюнхен) — франко-фламандський композитор епохи відродження, співак і диригент.
Орландо народився у місті Монсі (сучасна Бельгія). У дитячі роки співав у церковному хорі. Із цим періодом життя майбутнього композитора зв'язана легенда про те, що віце-король Сицилії Фердинандо Гонзага, зачарований голосом юного співака, відвіз його проти волі батьків в Італію. Попри те, що Лассо дійсно провів довгий час в Італії, випадок з Фердинандо Гонзага не має ніякого документального підтвердження.
В 1553 році був запрошений керувати капелою Латеранського собору в Римі. В 1555 році жив у Антверпені, де вийшов перший збірник творів, що містив його мотети і мадригали. В 1556 році був запрошений у Баварію керівником Мюнхенської придворної капели, і залишився в Мюнхені до кінця життя. З 1560 року король Франції встановив йому постійне грошове забезпечення, а папа Григорій XIII нагородив званням «лицаря золотої шпори».
Помер Орлан ді Лассо у Мюнхені 1594 року, де й похований на цвинтарі францискантів.
У творчості Лассо можна прослідкувати злиття нідерландського й італійського стилів. Зокрема, вплив італійських мадригалістів перетворює старе нідерландський поліфонічне письмо, засноване на рівноправності всіх голосів, у більш сучасний і багатий можливостями стиль. Лассо — один з найбільш відомих композиторів тієї епохи, коли протягом життя двох поколінь складається нова техніка гомофонно-гармонічного письма у мажоро-мінорній ладовій системі.
Творча спадщина Лассо дуже багата і включає півтори тисячі мотетів, 53 меси, близько ста магнифікатів й інших літургійних творів, півтори сотні мадригалів, сотні французьких шансонів, німецьких пісень (Lieder), віланел, мореск (буквально «мавританська» — музично-танцювальна форма) та інших дрібних п'єс.
Слава Лассо як церковного композитора пов'язана головним чином з його мотетами, що ілюструють різні євангельські події й сцени. Вищим досягненням Лассо в церковній музиці строгого стилю — Сім покаянних псалмів. В той же час деякі його меси вважають легковажними, наприклад він вводить у літургію теми пісень із красномовними назвами «Я ніколи не їм свинину», «Добре вино», «Давай стягнемо ячмінь», пристосовуючи до них слова Святого Писання. Одна із найкращих мес Лассо написана на чарівну мелодію пісні із цілком відвертою назвою «Солодкий спогад».
У сфері світської музики Лассо був неперевершеним майстром своєї епохи. Тут відкривається широке поле для його схильності до жарту й сатири, і особливо це проявляється в лаконічних п'єсах — замальовках характерів і сцен з повсякденного життя. Уже в молодості, перебуваючи в Італії, Лассо звернувся до жанру мадригалу; він писав вірші на тексти італійських та французьких поетів, зокрема Петрарки, Аріосто, Ронсара та інших.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Німецька національна бібліотека — 1912.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118569945 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ а б verschiedene Autoren Lasso, Orlando di / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 2.
- ↑ verschiedene Autoren Lasso, Ferdinand di (Komponist) / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 9.
- ↑ verschiedene Autoren Lasso, Rudolph di / Hrsg.: Historische Commission bei der königl. Akademie der Wissenschaften — L: Duncker & Humblot, 1875. — Vol. 18. — S. 9–10.
- Булычев В. А. Орландо Лассо. Биографический очерк. М., 1908
- Article «Orlande de Lassus», in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
- James Haar: «Orlande de Lassus», Grove Music Online ed. L. Macy (Accessed March 1, 2006), Grove Music Online
- Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
- Harold Gleason and Warren Becker, Music in the Middle Ages and Renaissance (Music Literature Outlines Series I). Bloomington, Indiana. Frangipani Press, 1986. ISBN 0-89917-034-X
- 11585 Орланділассо — астероїд, названий на честь композитора.
- Сайт, присвячений композиторові
- Орландо ді Лассо: ноти на сайті ChoralWiki (англ.)
- Orlande de Lassus: Партитури на сайті Werner Icking Music Archive (WIMA)
- Вільні ноти авторства Orlande de Lassus на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Орландо ді Лассо на сайті Кругосвет
- Орландо ді Лассо. Magnum opus musikum. Мотети. — Музична Україна, 2009, 416 стор.
 |  | ||
