Глушко Марія Василівна
Глушко Марія Василівна | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Мария Васильевна Глушко | ||||
Народилася | 18 січня 1922 або 1922[1] Владивосток | |||
Померла | 27 березня 1993 або 1993[1] Україна | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Діяльність | письменниця, сценаристка | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] | |||
Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана і Літературний інститут імені Горького | |||
Мова творів | російська | |||
Членство | Національна спілка письменників України | |||
Учасник | німецько-радянська війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Марія Василівна Глушко (18 січня 1922, Владивосток — 27 березня 1993, Сімферополь) — радянська і українська письменниця, сценарист. Член Спілки письменників України (з 1954). Відповідальний секретар, пізніше — голова Кримської організації Спілки письменників України.
Дочка воєначальника-артилериста. Довгий час з сім'єю жила в Саратові . Перед початком Великої Вітчизняної війни вийшла заміж за свого однокурсника — студента Бауманського інституту.
З 1939 по 1946 роки навчалася в Московському механіко-машинобудівному інституті (тепер це Московський державний технічний університет імені Баумана). Учасниця Великої Вітчизняної війни. Добровольцем пішла на фронт захищати Батьківщину. Про поневіряння, які випали на її долю, пізніше написала у своїх творах.
У 1955 році закінчила Кримський педагогічний інститут у Сімферополі. Пізніше — Літературний інститут імені А. М. Горького у Москві.
Жила і творила в Криму. У 1960 році очолювала редколегію альманаху «Крим», потім 12 років керувала Кримським відділенням Спілки письменників України (з 1980), була членом редколегії журналу «Райдуга».
В останні роки брала участь в роботі Кримського республіканського Фонду культури.
Тяжко сприйняла розпад СРСР, після якого більше нічого не писала.
- орден «Знак Пошани» (18.01.1982)
- медаль «За трудову доблесть» (28.01.1967)
- інші медалі
Кримська письменниця.
Автор близько 20 романів, повістей, оповідань, кіносценаріїв (фільм « Щовечора після роботи», кіностудія ім. О. Довженка, 1973, «Рік активного сонця», Одеська кіностудія , 1981).
Основні теми творів — соціально-моральні аспекти відносин особистості і суспільства, високі моральні якості радянської людини, становлення характеру молодого робітника. Письменниця виявляє особливий інтерес до проблем сім'ї, місця та ролі жінки в суспільстві. Ряд творів спрямований на засудження війни, яка приносить тільки страждання жінкам та дітям.
- «Анна Ільїна» (1951),
- «На все життя» (1956),
- «Це мій син» (1958),
- «Юлька» (збірка оповідань, 1960),
- «Тому що люблю» (1962),
- «Живим говори — До побачення» (1963),
- «Живіть двічі» (1966),
- «Олена Миколаївна» (1969),
- «Тому що люблю» (1972),
- «Нічний тролейбус» (1972),
- «Важкий день» (1978),
- «Рік активного сонця» (1980),
- «Повернення» (1984),
- «Обручка для Анастасії» (1986),
- «Мадонна з пайковим хлібом» (1987)
- Глушко Марія Василівна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Народились 18 січня
- Народились 1922
- Уродженці Владивостока
- Померли 27 березня
- Померли 1993
- Випускники МДТУ імені Баумана
- Випускники Літературного інституту
- Члени НСПУ
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Нагороджені медаллю «За трудову доблесть»
- Нагороджені медаллю «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Випускники Таврійського національного університету
- Сценаристи XX століття
- Радянські сценаристи
- Українські сценаристки
- Письменниці XX століття
- Українські письменниці
- Депутати Кримської обласної ради