Військово-морські сили Австро-Угорщини
| Військово-морські сили Австро-Угорщини | |
|---|---|
  | |
| На службі | 1786—1918 |
| Країна | Австро-Угорщина |
| Належність | Габсбурги |
| Вид | Військова справа |
| Тип | Військово-морський флот |
| Роль | Оборона Адріатичного мор |
| Чисельність | 4 Дредноути
9 Додредноутів 5 Панцирники оборони узбережжя 3 Панцирні крейсери 18 Руйнівники 10 Річкові монітори |
| Гарнізон/Штаб | Спліт Рієка |
| Війни/битви | Семитижнева війна Перша світова війна |
| Командування | |
| Colonel of the Regiment | Антон Хаус, Горті Міклош |
| Визначні командувачі | Вільгельм фон Тегетгофф |
Медіафайли на Вікісховищі | |
Військо́во-морські́ си́ли А́встро-Уго́рщини чи Флот Австро-Угорщини (нім. Kaiserliche und Königliche Kriegsmarine дослівно Цісарські та Королівські Військово-морські сили) — один з видів збройних сил Австро-Угорської імперії. Скорочена назва німецькою — KuK Kriegsmarine.
Ще у XIV ст. австрійський флот почав формуватись на узбережжі Адріатики, де Габсбурги заволоділи частиною хорватського узбережжя. У війнах з Османською імперією у XVI ст. була сформована імператорська флотилія на Дунаї для підтримки наземних військ. Формування регулярного флоту розпочав імператор Йосиф II після укладення мирного договору у Кампоформіо 1797, за яким він приєднав до своїх володінь Венецію і належні їй Далмацію, Істрію. Було створено цісарсько-королівський австро-венеційський флот (k.k. Veneta Marine) з головною базою у Венеції (перша половина ХІХ ст.). Першим застосуванням флоту вважають бомбардування 1839 портів марокканських піратів. Через два роки австро-англійський флот вів бойові дії проти турків біля узбережжя Сирії.
Під час повстання у Венеції 1848 Австрія втратила частину своїх кораблів, зосередивши решту флоту у портах Хорватії. Після захоплення 1849 Венеції військами фельдмаршала Йозефа Радецького відновлення і реорганізацію австрійського флоту імператор Франц Йосиф I доручив данському комендору 1 класу Гансу Далерупу, який отримав звання віце-адмірала. Було закладено нові кораблі, школи навчання офіцерів, цісарсько-королівську морську академію у Фіумі (1856). Задля унеможливлення впливу подій в Італії на стан флоту було закладено бази флоту в Трієсті, морський арсенал у Пулі, що дозволяло проводити блокаду Венеції, перекладено італійські назви кораблів на німецьку мову, введено німецьку мову як єдину службову (1850). Через послаблення флот не брав участі в Сардинській війні (1859). Наступного року до флоту було введено флотилії лагуни, озера Гарда, Дунайську. У 1861/62 було закладено перші три панцирні фрегати.
Флот брав участь 1864 у дансько-пруській війні. Контр-адмірал Вільгельм фон Тегетгофф 9 травня 1864 провів битву при острові Гельголанд, що дозволило зняти блокаду уст'я Ельби. В ході австро-італійської війни 20 липня 1866 Тегетгофф, вже віце-адмірал, командував австрійським флотом у переможній для нього битві біля Лісси — першому в історії бою панцирних парових кораблів. Адмірал Тегетгофф почав вводити уніфіковані команди на флоті, що складався переважно з італо-, хорвато-, австромовних моряків (1850).
Після поразки у війні з Прусією у жовтні 1866 Австрія втратила Венецію на користь Королівства Італія. Головні бази австро-угорського флоту знаходились у Трієсті (нині Італія) і Пулі (нині Хорватія) на Австрійському Примор'ї. Перед Першою світовою війною австро-угорський флот складався з 2 ескадр.
Також Австро-Угорщина мала у своєму розпорядженні річкову Дунайську флотилію. Флотилія складалася з моніторів, сторожових кораблів і допоміжних суден, зведених у дивізіони та групи. Брала дієву участь у Першій Світовій війні,— вважається, що один з її кораблів зробив перші постріли у цій війні. База її перебувала у Будапешті та Лінці, Клостернойбургу.
Військово-морські сили Австро-Угорщини припинили своє існування в 1918, після поразки Австро-Угорщини у війні і подальшого розпаду держави, та втрати Австрією і Угорщиною виходу до моря. За мирними угодами новим державам Австрії і Угорщині дозволили утримувати сили річної охорони, що не могли перевищувати 8 патрульних суден водотоннажністю до 130 т, двох до 60 т і десяти поліційних катерів. Особовий склад не міг перевищувати 100 офіцерів і 1500 моряків.
Рядовий склад
- Матрос, Кочегар (Matrose 2.Klasse, Heizer 2. Klasse)
- Старший матрос, кочегар 1 класу (Matrose 1.Klasse, Heizer 1. Klasse)
- Мат, старший кочегар (Marsgast, Oberheizer)
- Старший мат (Obermaat)
- Боцман (Bootsmannsmaat)
- Молодший боцман (Unterbootsmann, з 1914 Bootsmann)
- Штабний боцман (Stabsbootsmann, до 1908 Bootsmann, 1908–1914 Oberbootsmann 2. Klasse)
- Старший штабний боцман (Oberstabsbootsmann, до 1908: Oberbootsmann, 1908–1914 Oberbootsmann 1. Klasse)
Кандидати на офіцерське звання
- Однорічний вільнонайманий (Einjährig-Freiwilliger, Seeaspirant)
- Кадет (Seekadett, до 1908: Seekadett 2. Klasse)
- Мічман (фендрик) (Seefähnrich, до 1908 Seekadett 1. Klasse)
Командний склад Молодші офіцери
- Корветте-лейтенант резерву (Korvettenleutnant in der Reserve)
- Морський лейтенант (Seefähnrich, Leutnant zur See, Fregattenfähnrich)
- Фрегаттен-лейтенант, (Fregattenleutnant, до 1908 Linienschiffsfähnrich)
- Капітан-лейтенант (Linienschiffsleutnant, до 1866 Schiffsleutnant)
Старші офіцери
- Корветтен-капітан (Korvettenkapitän)
- Фрегаттен-капітан (Fregattenkapitän)
- Капітан флоту (Linienschiffskapitän)
Вищі офіцери
- Контр-адмірал (Konteradmiral)
- Віце-адмірал (Viceadmiral)
- Адмірал (Admiral)
- Грос-адмірал(Großadmiral)
клас «Viribus Unitis»
- «Viribus Unitis» (1911) * «Tegetthoff» (1912) * «Prinz Eugen» (1912) * «Szent István» (1914)
класу Habsburg
- «Habsburg» (1900)
- «Arpad» (1901)
- «Babenberg» (1902)
класу Erzherzog Karl
- «Erzherzog Karl» (1903)
- «Erzherzog Friedrich» (1904)
- «Erzherzog Ferdinand Max» (1905)
- «Erzherzog Franz Ferdinand» (1908)
- «Radetzky» (1909)
- «Zrinyi» (1910)
- «Монарх» (1895)
- «Будапешт» (1894)
- «Відень» (1895)
класу «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф»"
- «Кронпринц Ерцгерцог Рудольф»"
- «Кронпринцеса Ерцгерцогиня Стефанія»
- «Ерцгерцог Альбрехт» (1872)
- «Кустоца» (1875)
- «Don Juan d'Austria» (1862)
- «Don Juan d'Austria» (1875)
- «Принц Ойген» (1877)
- «Тегетгофф» (1877)
Бронепалубні крейсери типу «Пантера»
- «Пантера»
- «Леопард»
- «Тигр»
Бронепалубні крейсери типу «Зента»
- «Зента»
- «Асперн»
- «Сігетвар»
- Крейсер «Гельголанд»
- «Сайда»
- «Новара»
Канонерські човни класу "Метеор"
- «Метеор»
- «Комета»
- «Блискавка»
«Кайман», «Анаконда», «Алігатор», «Крокодил», «Кит», «Тюлень», «Дельфін», «Нарвал», «Акула», «Чайка», «Ластівка», «Пінгвін», «Дракон», «Гриф», «Тритон», «Гідра», «Скорпіон», «Фенікс», «Восьминіг», «Поліп», «Каракатиця», «Ящірка», «Баклан», «Гагарка»
Торпедні човни класу Tb 74 T Tb 74T, Tb 75T, Tb 76T, Tb 77T, Tb 78T, Tb 79T, Tb 80T, Tb 81T
Торпедні човни класу Tb 82 F Tb 82F, Tb 83F, Tb 84F, Tb 85F, Tb 86F, Tb 87F, Tb 88F, Tb 89F, Tb 90F, Tb 91F, Tb 92F, Tb 93F, Tb 94F, Tb 95F, Tb 96F, Tb 97F
Торпедні човни класу Tb 98 M Tb 98М, Tb 99М, Tb 100М,
- «Чікош» * «Дінара» * «Пандур» * «Река» * «Штрайтер» * «Турул» * «Велебіт» «Снайпер» * «Улан» * «Ускоке» * «Вільдфанг» * «Гусар»
- «Tatra» * «Balaton» * «Csepel»* «Lika»* «Triglav»* «Orjen»
- Підводні човни класу U-1 _ *U-1 * U-2
- U-3 * U-4
- Підводні човни класу U-5 _ *U-5 * U-6 * U-12
- клас U-10 _ *U-10 * U-11 * U-15 * U-16 * U-17
- U-14
- Підводні човни класу U-20 _ *U-20*U-21*U-22*U-23
- Підводні човни класу U-27 _ *U-27 *U-28 *U-29 *U-30 *U-31 *U-32 *U-40 *U-41
- Підводні човни класу U-48 _ *U-48*U-49*U-58*U-59
- Клас U-50
- Підводні човни типу U-52 _ *U-52*U-53*U-54*U-55*
- Підводні човни класу U-101 _ *U-101 *U-102 *U-103 *U-104 *U-105 *U-106 *U-118 *U-119 *U-120
- Підводні човни класу U-107 _ *U-107*U-108
- Монітори класу Maros _ Maros, Leitha
- Монітори класу Körös _ Körös, Szamos
- Монітори класу Temes _ Temes, Bodrog
- Монітори класу Enns _ Enns, Inn
- Монітори класу Sava _ Sava, Bosna
- KuK Kriegsmarine [Архівовано 26 січня 2013 у WebCite]
- Перелік кораблів К.к. флот[de]у
- BENEŠ, Ctirad. Rakouské válečné námořnictvo 1848–1866. Praha: MARE-CZECH, 2004 ISBN 80-903149-1-0.
- Dario Petković: Ratna mornarica austro-ugarske monarhije, Pula 2004, Page 86, ISBN 953-6250-80-2