Перейти до вмісту

Беатріс Аск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ева Карін Беатріс Аск
Beatrice Ask
Ева Карін Беатріс Аск
Ева Карін Беатріс Аск
Міністр освіти
6.10.2006 — 3.10.2014
ПопередникТомас Бодрстром
НаступникМорган Йоханссон
Міністр юстиції
4.10.1991 — 7.10.1994
ПопередникГанс Йоран Перссон
НаступникЙлва Йоханссон
Народився20 квітня 1956(1956-04-20)[1] (68 років)
Q10684655?, Швеція[1]
Відомий якполітична діячка
КраїнаШвеція
Alma materУніверситет Уппсала
Політична партіяПомірна коаліційна партія
Професіяполітик
 Медіафайли у Вікісховищі

Ева Карін Беатріс Аск (нар. 20 квітня 1956 р.) — шведський політик та член Помірної коаліційної партії. Починаючи з 1988 р., Беатріс також є членом шведського Риксдагу комуни Стокгольму. З 1991 по 1994 роки, Аск працювала Міністром освіти, а з 2006 по 2014 рік — Міністром юстиції

Біографія

[ред. | ред. код]

Беатріс народилась у місті Свег, Ємтланд. У 1974 році Аск закінчила навчатись у Акрон, США, а у 1976 році здобула середню загальну освіту в Швеції.[2] З 1978 по 1979, Беатріс вивчала міжнародну економіку в Упсальському університеті, але ніколи його не закінчила[2] Аск почала працювати в Помірній коаліційній партії та Помірній молодіжній лізі, ще до того як була обрана першою жінкою директором молодіжної ліги у 1984 році. У 1986 її було переобрано і вона займала дану посаду протягом ще двох років, перед тим як її було обрано міським комісаром відповідальним за школи в міській раді Стокгольму.

Після виборів у 1991 році, коли то Карл Більдт очолив посаду Прем'єр-міністра, Беатріс стала працювати Міністром освіти. Разом з Пер Ункелем, Міністром науки, вони зайнялись перебудовою самої основи шведської системи освіти. Між іншим, було введено освітні ваучери, які дозволяли дітям вибирати незалежні школи без сплати будь-яких зборів.

Після програних виборів 1994 року, Беатріс стала партійним представником. З 1994 по 2006 рік вона була також членом шведського парламенту.

Коли Фредрік Райнфельдт очолив посаду прем'єр-міністра Швеції у 2006 році, Аск була назначена Міністром юстиції. Вона є однією з небагатьох не-юристів, які обіймають посаду міністра юстиції Швеції.

Беатріс була досить часто критикована багатьма газетами та колегами-політиками,[3][4] особливо за її участь у зміні законодавства, яке регулює Національне оборонне радіоуправління Швеції, а також її пропозиція та пропозиція Анн Рамберг, голови Шведскої Організації Адвокатів, називаючи цю ідею « неприйнятним поглядом на людей. Це повернення до середньовічних часів».[5] Після того як шведська поліція зайнялась контролем громадян, які ухиляються від штрафів, Беатріс підтримала проект REVA і сприяла продовженню проведення перевірок іноземців у країні.[6] Всесвітню увагу привернув лист описуючий нещодавній суспільний розлад. Цей лист був скерований до Міністра юстиції Швеції, а його зміст було опубліковано у Нью-Йорк Таймс[7].

У січні 2014 року, Беатріс поділилася посиланням у Facebook на сатиричну статтю про марихуану, завдяки якій у штаті Колорадо, США, загинуло 37 людей і прив'язала її до свого антинаркотичного стенду як молодіжний політик. Її висміювали і критикували після даного поширення в соціальних мережах[8] . Пізніше її прес-секретар повідомила газеті Aftonbladet, що Міністр весь час знала, що стаття являється сатиричною[9].

Проте наприкінці свого перебування на посаді Міністра юстиції вона була четвертою особою з 41, яка найдовше займала дану позицію. З 2009 по 2015 роки, Беатріс була другим заступником голови Помірної коаліційної партії.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Беатріс має двоє дітей. Перша дитина від політика Помірної коаліційної партії, Крістера Г. Веннерхолм. Друга дитина від іншого чоловіка.[2]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Sveriges befolkning 1990 — Ramsele: Державний архів Швеції, 2011. — ISBN 978-91-88366-91-7
  2. ↑ а б в Beatrice Ask - CV. Government Offices of Sweden. 24 січня 2008. Архів оригіналу за 2 December 2008. Процитовано 17 грудня 2008.
  3. ↑ Ask får KD-kritik för Reva-projektet (Swedish) . 7 March 2013. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 12 December 2014./
  4. ↑ Justitieministern öppnar för total övervakning (Swedish) . 12 December 2011. Архів оригіналу за 26 жовтня 2014. Процитовано 12 December 2014./
  5. ↑ Ask vill att sexköpare skäms öppet (Swedish) . 19 March 2010. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 11 December 2014./
  6. ↑ Riksdagen i debatt om polisens id-kontroller (Swedish) . 19 April 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 December 2014./
  7. ↑ Opinion. The New York Times. 20 квітня 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 26 вересня 2021. {{cite web}}: Текст «Sweden's Closet Racists» проігноровано (довідка) (англ.)
  8. ↑ Sweden's Justice Minister Beatrice Ask Ridiculed Over Spoof Marijuana Article. 7 January 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 12 December 2014.
  9. ↑ 'Hitler furious' at Swedish minister's satire mishap. Sweden's News in English]]. 7 січня 2014. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 7 січня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Беатріс_Аск