Перейти до вмісту

Ахдзнік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ЯзичництвоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Алдзнік (Агдзнік) — ашхар (провінція, область) Великої Вірменії по середній течії Тигру, на північ від нинішнього міста Діярбакир. У минулому було царством Алзі або Алше. У греко-римських авторів Арзанена, (за містом Арзан). Перебувала між Софеною (інакше «Четвертою Вірменією»), Турубераном, Мокком і Месопотамією. Саме тут знаходилася столиця Великої Вірменії — місто Тигранакерт; областю керував генерал-губернатор (бдешх) з титулом «великого бдешха». Після першого поділу Вірменії (387) відійшла до Персії, після розділу 591 року — до Візантії. Після цього візантійський імператор Маврикій виселив вірмен, частина яких утворила колонію на Кіпрі[1].

Площа Алдзніка становила 17532 км2[2][3]. Вірменський географ VII ст. Ананія Ширакаці описує Алдзнік так:

Агдзнік, на річці Тигрі, має 10 областей: 1. Арзен, 2. Неперкерт, 3. Кег, 4. Кетік, 5. Татік, 6. Азнуац-дзор, 7. Херхетс, 8. Гзез, 9. Санодзор, 10. Сасун. В цій області добувають: нафту, багато заліза, чорнильний горіх і птиця дехзук.[4]

 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Сидоров, А. И. (1988)«Монофелитская» уния по свидетельству «Повествования о делах армянских» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Պատմա-բանասիրական հանդես, № 3 . pp. 162—170. ISSN 0135-0536
  2. Административно-территориальное деление Великой Армении[недоступне посилання з Май 2018] (вірм.)
  3. Еремян С. Т., Армения согласно «Географии» 7-го века, Ереван, 1963г. (на армянском — Երեմյան Ս., Հայաստանը ըստ «Աշխարհացոյց»-ի, Երևան, 1963).
  4. Анания Ширакаци. Армянская география

Посилання

[ред. | ред. код]