ПЕРШИЙ СЕЗОН ДОСЛІДЖЕНЬ КУРГАНІВ У БАСЕЙНАХ РІЧОК МУРАФА І РІВ

ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ НА ЦІОНА Л ЬНОЇ А КА Д Е М ІЇ НА У К У КР А ЇНИ АРХЕОЛОГIЧНI ДОСЛIДЖЕННЯ В УКРАIНI 2019 КиЇВ * 2020 УДК 902/904(477)”63/65” А-87 Головний редактор БолтриК Юрій Вікторович, канд. іст. наук Редакційна колегія БУйСьКих Алла Валеріївна, д-р іст. наук ГорБАНеНКо Сергій Анатолійович, канд. іст. наук ЗАлІЗНяК леонід львович, д-р іст. наук, проф. КУлАКоВСьКА лариса Віталіївна, канд. іст. наук литВиНеНКо роман олександрович, д-р. іст. наук, проф. Моця олександр Петрович, член-кореспондент НАН України, проф. отрощеНКо Віталій Васильович, д-р іст. наук, проф. ПотєхІНА Інна Дмитрівна, канд. іст. наук САПожНиКоВ Ігор Вікторович, д-р. іст. наук СКорий Сергій Анатолійович, д-р іст. наук, проф. СУПрУНеНКо олександр Борисович, канд. іст. наук терПилоВСьКий ростислав Всеволодович, д-р іст. наук, проф. ЧАБАй Віктор Петрович, член-кореспондент НАН України, проф. Затверджено до друку Вченою радою Інституту археології НАН України від 23 червня 2020 р., протокол № 4 Прийом матеріалів: Польовий комітет ІА НАН України просп. Героїв Сталінграда, 12, м. Київ 04210 тел. (044) 254-11-37, 254-11-66 факс (044) 418-33-06 e-mail: [email protected] Виходить за інформаційної підтримки ВГО «Спілка археологів України» Видання здійснене коштом ДП «НДЦ “Охоронна археологічна служба України”» ІА НАН Ураїни А-87 Археологічні дослідження в Україні 2019. Київ: ІА НАН України, 2020, 418 с. ISBN ?? Видання є щорічником, який готується до друку Польовим комітетом Інституту археології НАН України. Містить інформаційні повідомлення про роботу археологічних експедицій поточного польового сезону. Стане в нагоді науковцям, студентам і всім, хто стежить за розвитком сучасної української археологічної науки. УДК 902/904(477)”63/65” В оформленні обкладинки використано фото кургану 6 зі Слободи Носковецької на Вінничині та миски з нього (М. Шмит, В. Рудь, П. Влодарчак) ISBN ?? © Інститут археології НАН України, 2020 © Автори статей, 2020 редактори: О. Білинський, О. Каряка, М. Павлова; оформлення обкладинки: А. Панікарський; верстка: С. Горбаненко Підписано до друку 30.07.2020. Формат 60 × 84/8. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Antiqua. обл.-вид. арк. 51,1. Ум. друк. арк. 48,8. Наклад 250 прим. Зам. Інститут археології Національної академії наук України; 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12; www.iananu.org.ua. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 6290 від 09.07.2018 р. Вінницька о бл а сть У південно-західній частині ділянки розкрито підвальні приміщення неіснуючого будинку. основну частину складало велике приміщення розміром 4 × 6 м. У східній стіні були чотири аркових проходи зі склепінчастим перекриттям. Арковий прохід у південній стінці у минулому сполучав досліджуване приміщення з підвалами сусіднього будинку. У заповненні підвальних проходів було виявлено три знахідки: дві порцелянові тарілки та аптечну пляшечку. характер мурування, будівельний матеріал і виявлені артефакти вказують на спорудження підвальних приміщень на зламі хІх—хх ст. проводили у дворах Спасо-Преображенського собору (2018 р.) і Домініканського монастиря (2013 р.) під керівництвом л. Виногродської. На початок робіт територія ділянки була понижена до рівня материка. У її східній частині під час зачистки стратиграфічної стінки виявлено об’єкт 1 — господарська яма. Він мав видовжену прямокутну форму з чіткими вертикальними краями і заходив у стінку на невизначену довжину. оскільки розширення котловану не передбачалося, заповнення було вибране не повністю. Весь керамічний матеріал із заповнення об’єкта 1 становлять фрагменти керамічного посуду, які хронологічно можна розділити на два періоди XV—XVI та XVII—XVIII ст. В. Рудь, М. Шмит, П. Влодарчак, Д. Журкєвіч перШиЙ сеЗон ДосліДЖень КУргАніВ У бАсеЙнАХ ріЧоК мУрАФА і ріВ насипи, та структури різних форм, переважно у центральних частинах курганів. Іноді аномалії поза межами курганів, але в безпосередній близькості до них, теж інтерпретовані як потенційні археологічні об’єкти. Другим етапом робіт експедиції стали розкопки в Слободі Носковецькій та Іванівці—Антонівка. В кожній групі досліджено по одному кургану. У цьому сезоні розпочався новий етап співпраці ІА НАН України з Археологічним музеєм у м. Познань і Університетом ім. Адама Міцкевича (Польща). Польові дослідження відбувалися в рамках проєкту «Поділля як контактна зона у ІІІ тис до н. е.: кургани на річках Мурафа та рів» (керівник — проф. Мажена Шмит). роботи в межиріччі Мурафа—рів реалізовував загін Східноподільської експедиції ІА НАН України. Керівники з української сторони — к. і. н. В. рудь, а з польської — проф. М. Шмит і проф. П. Влодарчак. експедиція діяла у тісній співпраці з науковими консультантами — к. і. н. Ю. Болтриком і М. Потупчиком. цьогоріч роботи проведені на чотирьох пам’ятках Вінниччини. У басейні р. рів (правобережний басейн р. Південний Буг) — на курганних групах Іванівці—Антонівка (Барський р-н), Слобода-Межирівська і токарівка (жмеринський р-н) та в басейні р. Мурафа (лівобережний басейн р. Дністер) — на групі курганів Слобода Носковецька (жмеринський р-н). Перший етап польових робіт здійснений з використанням неінвазивних методів досліджень. Проведено документування просторового розташування курганів, а також геофізичні дослідження більшості насипів вказаних груп. Методом магнітної зйомки знайдено низку аномалій у межах курганів (рис. 1). Найчастіше аномалії формують кільцеві або квадратні структури, які оточують рис. 1. Магнітний план кургану зі Слободи-Межирівської, накладений на сателітний знімок Google (автор М. Пшибила) 15 Вінницька о бл а сть соподібну конструкцію з діаметром основи близько 7,0 м. Другий об’єкт — це скупчення численних розвалів посудин різних форм, знайдене у південній частині дерев’яної конструкції та на південний захід від неї (рис. 2). Кремовані кістки небіжчика чоловічої статі віком 30—40 років знайдені у північній частині ділянки зі спаленим деревом, а також у заповненні ровиків. Над згаданими об’єктами зведено насип діаметром близько 30 м. Прослідковано сліди вертикальної ями у давнину впущеної з поверхні насипу, схоже, з метою грабунку. очевидно, ямою пошкоджено частину поховальних конструкцій та інвентар, зокрема, металеві вироби, виготовлені із заліза і бронзи, шматки яких знайдені у придонній частині ями. На рівні давньої поверхні у південному краю насипу виявлено погано збережене поховання дитини. Кістяк покладений на спину з вираженим нахилом на правий бік. Поруч із фалангами пальців верхніх кінцівок знайдені бронзові браслет і декоративні цвяшки. Поруч з похованим розташовано і керамічний посуд — черпаки і миски. Контури поховальної ями прослідкувати не вдалося. Схоже, що поховання здійснене невдовзі після спорудження насипу, у VI—V ст. до н. е., на що вказують результати радіовуглецевого аналізу. також розкопано курган 3 з групи Іванівці—Антонівка. Насип мав діаметр близько 25 м і висоту 0,4—0,6 м. Судячи з внутрішнього діаметру рову, який оточував курган, початковий діаметр насипу становив близько 18 м (рис. 3). Ширина рову на різних ділянках була від 4 до 6 м, а задокументована глибина не перевищувала 25 см. рів не був суцільним, у південній частині залишено своєрідний прохід 3 м завширшки. На захід від проходу, в заглиблені рову, знайдено скупчення артефактів на площі 4,2 × 2,4 м, переважно фрагментів посуду і кісток тварин. Насип кургану містив поодинокі дрібні фрагменти кераміки і каміння. його зведено над прямокутною (1,35 × 0,7 м) ямою, локалізованою у центрі кургану, знахідки в якій відсутні. Будь-які артефакти відсутні і в двох інших ямах, розташованих у південно-східному секторі кургану. В цьому секторі все ж знайдено поховання, впущене у внутрішню частину рову. Виявлено щелепу жінки віком близько 50 років, а також керамічний черпак і пряслице. Перед розкопками на поверхні насипу, в центральній його частині, знайдені людські кістки посткраніального скелету дорослої особини віком понад 25 років. Поряд виявлено практично цілий керамічний кубок і пряслице. це поховання, зруйноване оранкою, схоже, теж мало впускний характер. радіовуглецеве датування вказує, що поховання здійснено у VI—V ст. до н. е. рис. 2. Скупчення розвалів посуду і шматки обгорілого дерева в насипі кургану 6 зі Слободи Носковецької (фото М. Подсядло) рис. 3. ортотрансформоване фото плану на глибині 60 см кургану 3 з групи Іванівці—Антонівка (автор М. Подсядло) Досліджений курган 6 зі Слободи Носковецької був найбільшим у групі. його діаметр становив 35 м, а висота, зважаючи на розташування на похилій ділянці, 1,8—2,2 м. Курган був одноактною спорудою, оточений кільцевим ровом 3—5 м завширшки і 0,2—0,4 м завглибшки від рівня давньої поверхні. Спорудження кургану було розпочато з облаштування у його центральній частині системи ровиків, спланованих у прямокутну структуру, від якої на південь відходили ще два коротких ровики. Ширина заглиблень становить 30—40 см, а глибина від давньої поверхні — близько 50 см. тонкий прошарок викиду з ровів перекривали два об’єкти. Перший — це частково спалені фрагменти товстих дерев’яних дошок і колод. Схоже, перед спаленням дерево було укладено у кону- 16