Henschel Hs 293

Henschel Hs 293
Henschel Hs 293
	; Авіаційна бомба/ракета Hs 293 у Німецькому музеї техніки в Берліні
Тип	радіокерована планерна бомба/протикорабельна ракета
Походження	Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні	1943—1945
Оператори	Третій Рейх
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва
Розробник	Герберт Вагнер
Розроблено	1939—1942
Виробник	Henschel-Werke
Виготовлена; кількість	1000
Характеристики
Вага	1045 кг
Довжина	3820 мм
Діаметр	470 мм
Боєголовка	аммотол
Вага боєголовки	295 кг
Двигун	рідинний ракетний двигун HWK 109—507
Швидкість	260 м/с
Система; керування	Kehl-Strassburg FuG 203/230
	Henschel Hs 293 у Вікісховищі

Henschel Hs 293 (нім. Henschel Hs 293) — німецька радіокерована планерна бомба / протикорабельна ракета^[a], вперше невдало використана 25 серпня 1943 року, а потім із зростаючим успіхом застосовувалася протягом наступного року, в кінцевому підсумку пошкодивши або потопивши принаймні 25 кораблів союзників. Зусилля союзників перешкодити радіокеруванню були все більш успішними, незважаючи на зусилля фахівців нацистської Німеччини протистояти їм. Зброя використовувалася до 1944 року, коли вона також використовувалася як зброя класу «повітря-земля» для атаки на мости, щоб запобігти прориву союзників вглиб території Європи, після їхньої висадки у День Д, але виявилася малоефективною в цій ролі.

Історія

Розроблення проєкту Hs 293 розпочалося у 1940 році на основі планерної бомби «Gustav Schwartz Propellerwerke», яка розроблялася з 1939 року. Конструкція Шварца не мала кінцевої системи наведення; замість цього він використовував автопілот для підтримки прямого курсу. За задумом інженерів бомбу передбачалося запускати з бомбардувальника на достатній відстані, щоб утримати літак поза зоною ураження засобів протиповітряної оборони противника. Команда Henschel під керівництвом доктора Герберта Вагнера розробила його наступного року, додавши під нього ракетний двигун Walter HWK 109—507, забезпечуючи тягу 590 кгс протягом десяти секунд. Це дозволило використовувати бомбу з меншої висоти та на більшій дальності. Деякі зразки експериментальної бомби використовували BMW 109—511 з тягою 600 кгс.

З травня до вересня 1940 року були проведені перші польотні спроби, коли середні бомбардувальники Heinkel He 111 скидали дослідні зразки без двигуна в ролі літака-носія. Перші випробування ракетного двигуна Walter були проведені до кінця 1940 року.

Дослідна бомба створювалася шляхом модифікації німецької стандартної 500-кілограмової бомби SC 500 з доданим протирикошетним кільцем (нім. Kopfring) у носовій частині для морського використання, щоб забезпечити відносно перпендикулярну вісь удару, з тонким металевим корпусом і фугасним зарядом всередині, оснащену рідинним ракетним двигуном «Вальтер» 109—107В під бомбою, парою крил з елеронами. Керування бомбою здійснювалося за допомогою спеціальної рукоятки по одному із 18 радіоканалів. Радіосигнали передавалися в діапазоні УКХ та приймалися змонтованим на Hs293 приймачем FuG 230 системи наведення та керування Kehl-Straßburg MCLOS. Від нього команди надходили до механізму керування кермом висоти. Кермо напряму на Hs293 було відсутнє, що накладало серйозні обмеження на застосування і вимагало від екіпажів бомбардувальників певної точності виходу на ціль, причому під більш гострим курсовим кутом.

Реактивний двигун починав працювати через 1-1,5 секунди після скидання бомби та діяв протягом 10 секунд. Це давало збільшення швидкості на 165 км/год. Корпус бомби чудово витримував трансзвукові швидкості. Однак, у бойових умовах бомбардувальники-носії керованої бомби завдавали удару, як правило, з малих та середніх висот, внаслідок чого кінцева швидкість бомби рідко перевищувала величину, що відповідає 0,5 — 0,6 М.

Бойове застосування

Дата	Тип корабля/судна	Держава прапора Назва корабля/судна	Водотоннажність, тонн Тоннаж, брутто-тонн (для транспортних суден)	Район	Результат	Прим.
Данні про застосування Hs 293
25 серпня 1943	шлюп	«Байдфорд»	1105	Біскайська затока	Пошкоджений	Внаслідок влучення 1 моряк загинув, заряд не здетонував
25 серпня 1943	шлюп	«Лендгард»	1980	Біскайська затока	Незначні пошкодження
27 серпня 1943	шлюп	«Ігрет»	1220	західніше Віго	Потоплений	Пряме влучення
27 серпня 1943	ескадрений міноносець	«Атабаскан»	1870	західніше Віго	Важкі пошкодження
10 вересня 1943	ескадрений міноносець	«Уголіно Вівальді»	2 621	поблизу Салерно	Пошкоджений	Пошкоджений береговою артилерією та Hs 293; затоплений
13 вересня 1943	ескадрений міноносець	«Лоял»	1920	поблизу Салерно	Пошкоджений
13 вересня 1943	Шпитальне судно	«Ньюфаундленд»	6791	поблизу Салерно	Потоплене
15 вересня 1943	Військове транспортне судно	«Bushrod Washington»	7191	у Салерно	Потоплене	в операції «Аваланч»
16 вересня 1943	лінійний корабель	«Воспайт»	31520	біля Салерно	Пошкоджений
30 вересня 1943	Танкодесантний корабель	LST 79	2750	Аяччо	Потоплений
30 вересня 1943	Танкодесантний катер	LCT 2231	311	Аяччо	Потоплений
04 жовтня 1943	Військове транспортне судно	«Samite»	7219	північно-східніше Алжиру	Пошкоджене
11 листопада 1943	ескортний міноносець	«Роквуд»	1025	Егейське море	Незначні пошкодження	у подальшому списаний
13 листопада 1943	ескортний міноносець	«Далвертон»	1025	Егейське море	Важко пошкоджений	Після евакуації екіпажу затоплений торпедами «Біве»
21 листопада 1943	Військове транспортне судно	«Marsa»	4404	південно-західніше Ірландії	Потоплене
21 листопада 1943	Військове транспортне судно	«Delius»	6055	південно-західніше Ірландії	Пошкоджене
26 листопада 1943	Військове транспортне судно	«Rohna»	8602	північніше Беджаї	Потоплене	загинуло 1138 солдатів
23 січня 1944	Лідер ескадрених міноносців	«Джервіс»	1690	поблизу Анціо	Пошкоджений
24 січня 1944	Шпитальне судно	«St. David»	2702	поблизу Анціо	Потоплене
24 січня 1944	Шпитальне судно	«St. Andrew»	2702	поблизу Анціо	Пошкоджене
24 січня 1944	Шпитальне судно	«Leinster»	4303	поблизу Анціо	Пошкоджене
26 січня 1944	Тральщик	«Прівейл»	810	поблизу Анціо	Пошкоджений
29 січня 1944	Військове транспортне судно	«Samuel Huntington»	7181	поблизу Анціо	Потоплене
29 січня 1944	легкий крейсер	«Спартан»	5770	поблизу Анціо	Потоплений	в ході операції «Шінгл»
15 лютого 1944	ескортний міноносець	«Герберт Джонс»	1250	поблизу Анціо	Пошкоджений
16 лютого 1944	Військове транспортне судно	«Elihu Yale»	7176	поблизу Анціо	Потоплене
16 лютого 1944	Танкодесантний катер	LCT 35	283	поблизу Анціо	Потоплений
25 лютого 1944	ескадрений міноносець	«Інглефілд»	1530	поблизу Анціо	Потоплений
08 червня 1944	Фрегат	«Лофорд»	1140	біля Нормандії	Потоплений
09 червня 1944	ескадрений міноносець	«Мередит»	1140	біля Нормандії	Потоплений	Підірвався на міні 7 числа та добитий внаслідок авіанальоту Люфтваффе
20 липня 1944	фрегат	«Матане»	2 140	біля Бреста	Важкі пошкодження
15 серпня 1944	Танкодесантний корабель	LST 282	2366	біля узбережжя Південної Франції	Потоплений
15 серпня 1944	Танкодесантний корабель	LST 312	2366	біля узбережжя Південної Франції	Потоплений
15 серпня 1944	Танкодесантний корабель	LST 384	2366	біля узбережжя Південної Франції	Пошкоджений

Див. також

Примітки

↑ Хоча двигун і є головною відмінністю крилатої бомби від крилатої ракети, двигун Hs 293 працював лише 10 секунд після старту, після чого снаряд планерував до цілі.

Література

Christopher, John. The Race for Hitler's X-Planes (The Mill, Gloucestershire: History Press, 2013), p.134.
Martin J. Bollinger, Warriors and Wizards: Development and Defeat of Radio-Controlled Glide Bombs of the Third Reich, Annapolis: Naval Institute Press(2010).
Bogart, Charles H. «German Remotely Piloted Bombs» United States Naval Institute Proceedings November 1976 pp.62–68
Зефиров М. В. Управляемые бомбы Люфтваффе // Асы Люфтваффе: бомбардировочная авиация. — М.,: «Издательство АСТ», 2002. — С. 48—62. — 478 с. — ISBN 5-17-009972-X.