Географія Гондурасу
Географія Гондурасу  | |
|---|---|
 Географічне положення Гондурасу | |
| Географічне положення | |
| Континент | Північна Америка |
| Регіон | Центральна Америка |
| Координати | 15°00′ пн. ш. 86°30′ зх. д. / 15.000° пн. ш. 86.500° зх. д. |
| Територія | |
| Площа | 112 090 км² (103-тє) |
| • суходіл | 99,8 % |
| • води | 0,2 % |
| Морське узбережжя | 823 км км |
| Державний кордон | 1575 км |
| Рельєф | |
| Тип | гористий |
| Найвища точка | гора Сьєрро-Лас-Мінас (2870 м) |
| Найнижча точка | Карибське море (0 м) |
| Клімат | |
| Тип | тропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Патука (523 км) |
| Найбільше озеро | Йохоа ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | деревина, золото, срібло, руди кольорових металів, залізні руди, кам'яне вугілля, риба, гідроенергія |
| Стихійні лиха | землетруси, тропічні циклони, повіді |
| Екологічні проблеми | урбанізація, знеліснення, деградація земель |
Гондурас — північноамериканська країна, що знаходиться на півдні континенту 
. Загальна площа країни 112 090 км² (103-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 111 890 км², а на поверхню внутрішніх вод — 200 км²[1]. Площа країни у 3,5 рази більша за площу Одеської області України.
Офіційна назва — Республіка Гондурас, Гондурас (ісп. Republica de Honduras, Honduras)[2]. Назва країни походить від іспанської назви мису на північному узбережжі — Ондурас (ісп. Hondura), що означає глибини[3]. Назву дав 1502 року Христофор Колумб під час четвертої експедиції до Вест-Індії[3]. Пізніше ця назва в формі Гондурас була поширена на усе узбережжя, а 1821 року, після проголошення незалежної держави, й на всю країну[3].
Гондурас — північноамериканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на заході — з Гватемалою (спільний кордон — 244 км), на південному заході — з Сальвадором (391 км), на сході — з Нікарагуа (940 км). Загальна довжина державного кордону — 1575 км[1]. Гондурас на півночі омивається водами Карибського моря Атлантичного океану; на півдні водами затоки Фонсека Тихого океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 823 км, з них на узбережжя Карибського моря припадає 669 км, на узбережжя затоки Фонсека — 163 км[1].
-
Карта Гондурасу від ООН (англ.) -
Порівняння розмірів території Гондурасу та США
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — природні межі, або до 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[6][1].
Час у Гондурасі: UTC-6 (-8 годин різниці часу з Києвом)[7].
Надра Гондурасу багаті на ряд корисних копалин: золото, срібло, мідь, свинець, цинк, залізну руду, сурма, кам'яне вугілля[8].
Середні висоти — 684 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Сьєрро-Лас-Мінас (2870 м). У рельєфі Гондурасу переважають гори (висотою до 2800 м). Високі гірські масиви з крутими схилами підіймаються від самого кордону з Сальвадором, досягаючи в західній частині країни відміток понад 2700 м. Глибока тектонічна долина розтинає гірську область з півночі на південь, від гирла річки Улуа до затоки Фонсека. Її довжина від карибського узбережжя до затоки становить 280 км, а найвища точка її днища, що маркує внутрішньо-долинний вододіл басейнів двох океанів, досягає 940 м над р.м.
У гірській області зустрічаються міжгірні западини; їх днища з пологим хвилястим рельєфом лежать на 600—1500 м вище за р.м.
На півдні країни поширені покривала вулканічних лав і попелів; на півночі і сході їх потужність зменшується.
В області, що прилягає до карибського узбережжя, переважають широтні хребти в крутими схилами і гострими гребенями. Один з таких хребтів, Сьєрра-де-Мерендон, відділяє розташовану на території Гватемали долину річки Мотагуа від низовини, по якій протікає річка Улуа; ця низовина шириною бл. 40 км тягнеться майже на 100 км від берега Карибського моря.
На іншій частині узбережжя вузькі долини річок затиснуті між хребтами висотою від 450 до 1500 м над рівнем моря. Найбільша низовина — заболочений Москітовий берег з величезною лагуною Каратаска знаходиться на північному сході країни і продовжується далі на південь на території Нікарагуа.
-
Рельєф Гондурасу -
Гіпсометрична карта Гондурасу -
Супутниковий знімок поверхні країни -
Карта країни (англ.) -
Долина Сула
-
Гора Сьєрро-Лас-Мінас
Територія Гондурасу лежить у тропічному кліматичному поясі[9]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[10]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[10]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[10]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[10].
-
Сонячна радіація (англ.) -
Кліматична карта Гондурасу (за Кеппеном)
Гондурас є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 95,93 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 900 км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа Гондурасу -
Річка Патука -
Річка Улуа
Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Найбільші річки: Улуа, Агуан, Патука, Коко.
Земельні ресурси Гондурасу (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 28,8 %,
- орні землі — 9,1 %,
- багаторічні насадження — 4 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 15,7 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 45,3 %;
- інше — 25,9 %[1].
-
Землекористування в Гондурасі
Зоогеографічно територія країни належить до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].
Гондурас є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12].
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: часті, але не сильні землетруси; руйнівні урагани і повіді на узбережжі Карибського моря[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- швидкі темпи урбанізації;
- знеліснення, як результат лісозаготівель та розширення сільськогосподарських земель;
- швидку деградацію земель і ерозію ґрунтів через неконтрольоване введення в сільськогосподарську експлуатацію непридатних для цього земель;
- забруднення важкими металами гірничими підприємствами головних водойм країни.
У фізико-географічному відношенні територію Гондурасу можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
- ↑ а б в г д е ж и к Honduras, Geography. Factbook.
- ↑ Котляков В. М., 2006.
- ↑ а б в Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ Атлас світу, 2005.
- ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 13 December. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Гондурас // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Гондурас // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
- (рос.) Гондурас // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1979. — Т. 1. А-К. — 576 с.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Гондурас // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Вікісховище : Атлас Гондурасу.- Карти Гондурасу : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Honduras : [англ.] : [арх. 1 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 13 December. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Гондурас : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Гондурасу.
