Ковадло

	Ковадло
З матеріалу	сталь і залізо
Класифікація Горнбостеля — Закса	111.22
	Ковадло у Вікісховищі

Кова́дло (від пол. kowadło < kować — «кувати»)^[1] — масивний опорний ковальський інструмент, підставка, для оброблення металів куванням.

За конструкцією розрізняють однорогі, безрогі та дворогі ковадла. Найбільш розповсюдженими є однорогі ковадла. Розміри й маса сучасних ковадел регламентуються стандартами. Різновидом ковадла є шперак — невеличке ковадло.

Будова

Ковадло складається з таких складових частин:

Верх — пласка опорна поверхня ковадла, на яку кладуть метал для обробки, основна робоча поверхня ковадла. На верху ковадла розміщуються кілька отворів. Круглі отвори слугують для пробивання отворів у виковках, а квадратний — для розміщення у ньому підкладного інструменту й пристроїв.
Ріг — виступна загострена частина ковадла, призначена для гнуття заготовок під різноманітними кутами й кування виковків у вигляді кілець.
Хвостова частина ковадла виготовляється у вигляді виступу з прямими кутами для гнуття заготівок під прямим кутом.
Стояне́ць — це дерев'яний стовпчик, на який встановлюється ковадло. До нього ковадло прикріплюється за допомогою хомутів.

Типи ковадел

За СРСР в Україні діяли загальносоюзні ГОСТи на ковадла й їх виготовляли таких типів:

Безрогі: ГОСТ 11396-75, маса 96-200 кг
Однорогі: ГОСТ 11397-75, маса 70-210 кг
Дворогі: ГОСТ 11398-75, маса 100—270 кг
Однорогі консольні: ГОСТ 11399-75, маса до 95 кг
Шпераки: ГОСТ 11400-75, маса до 30 кг

ГОСТи вимагають, щоб ковадла були марковані, мали умовні позначення, що відповідають їхнім розмірам, й знак підприємства-виробника.

Різновиди

Шперак (заст. на́ковань^[2]) — маленьке ковадло, яке може являти собою як окреме невеличке ковадло на власному стоянці, так й ковадло, яке закріплюється у квадратному отворі великого ковадла.
Бабка — коваделко, на якому здебільшого клепають коси^[3]. У Словарі української мови Б. Д. Грінченка розрізняються бабка і коваленка: перша в перерізі має форму ромба, друга — трикутника^[4]. Для фіксації бабку вбивають нижньою частиною в дерев'яний чурбак — бабчар^[5].

Див. також

Коваделко — одна зі слухових кісточок середнього вуха, названа так за схожість з маленьким ковадлом
Ковадло (геральдика)

Посилання

↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
↑ Наковань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Бабка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Бабка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
↑ Бабчар // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ковадло

Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.

[2] Наковань // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[3] Бабка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Бабка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[5] Бабчар // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]